Доброго дня шановні читачі

Для початку вітаю всіх з прийдешніми святами, нехай всі негаразди залишаться за плечима й у двері стукає тільки радість та щастя.

Ну, а я до Вас з анонсом. Вже 8.01 ми повернемося в засніжені гори до Тріумфу. Правда з новими героями та історією. Ідея виникла в мене під час перебування в лікарні (я про вакцинацію) тому я відразу вирішила знайти співавтора і написати веселу історію про Ксеню. 

До речі головні герої теж лікарі, тільки ветеринари:)

Гарний та святковий настрій автори обіцяють.

До речі, як думаєте, з ким я написала історію?

Шматочок для апетиту:

«Шановний Вадиме Івановичу, хочу донести до вашого відома, що від сьогоднішнього дня ми з вами чужі люди. Я взагалі не можу зрозуміти, як я цілих п’ять років терпіла такого козла, як ти. З повагою Ксеня Мартинівна.»

- Як? – віддаю ноут подрузі, яка злісно блискає очима.

- Шановний? З повагою? Серйозно! Ні, так не піде, я зараз сама напишу.

Видирає з моїх рук ноут, вмощується на кріслі, навіть рукави чорного гольфа закочує до ліктів і потерши долоні одна об одну приступає до роботи.

Десять хвилин щось натхненно пише – видаляє, потім знову пише, і нарешті нагороджує мене честю побачити шедевр.

«Сподіваюся ти зараз гризеш собі коліна, козел. Не підходить до мене ближче ніж на метр, бо вирву причандали й підсмажу яєчню. Сподіваюся твоя блондиночка нагородить тебе не одною зірочкою. Не смій мені дзвонити, козел!

Вже не твоя Ксюня».

Ксюня буде відриватися на повну, не пропустіть!

Будемо раді бачити Вас серед наших читачів

Ваша Каміла і…