Доброго дня шановні читачі❤️❄️❄️❄️

Найперше хочу вам повідомити, що вчора я завершила свою безкоштовну книгу “Гра на його нервах”

Вона входить до циклу “Мажори”, але її можна читати як окрему історію.

Нище залишу вам коротку інформацію стосовно книги, а поки ще одна новина:

Міка вирішила чкурнути у відпустку десь до кінця лютого, а вернеться з приголомшливим, веселим, гумористичним, пригодницьким, таємничим циклом книг❄️❄️❄️

Анотація до книги "Гра на його нервах"

Як думаєте, солодке життя у багатіїв? Скажу на правду — це відстій! Настільки солодкий мед у бочці з кількома ложками дьогтю, що я вирішила втекти від неї подалі і сховатися від усіх! Тепер зустрічайте вісімнадцятирічну Лізу Кокс, студентку в університеті! І пофіг що за паспортом мені 22! Гуртожиток, придуркуватий староста, з яким у нас з першого дня не склалося, і моя гра на його нервах. Адже я дурепа для нього зі своїми заскоками, але мені начхати! Моє життя, мої правила, моя гра!

ЧИТАТИ ТУТ

Жанри:  Короткий любовний роман _  Гумор

Цикл: Мажори

У тексті є:багата дівчина, простий хлопець, гумор_студенти

Уривок із книги:

— Чому ти тут?! — зло гарчу, спопеляючи поглядом її спину.

— Ти ж знаєш, що мені більше подобається душ для хлопчиків, а не той, що на п'ятому поверсі, — як же ж мені хотілось викинути Лізку за цю прекрасну шкірку геть із душу! А її усмішка? Ну як можна так  зводити з розуму? 

Та за що вся ця кара? Я ж нічого протизаконного не робив, нагло не грішив, але за щось мені ж послали цю Кокс!

— Але ж ти чула, що в душовій хтось є! — парував я. Ця підколодна змія робить все для того, щоб мене вивести на новий рівень її припадочної гри! — Навіщо приперлася? — тільки баран не зрозумів би, чому вона сюди припхалась — знову хоче, щоб я бісився. Мені здається, що тільки цим вона й займається. Зміюка!

— Побачила твої речі... — відповідає вона нудним тоном, повертаючись до мене тим клятим, прекрасним і таким зухвалим обличчям. Якщо до цього моменту я намагався не дивитися на її оголене тіло, то тепер мої очі пересмикнуло і вони опустилися на груди, по яких текла вода. — Чи ти мене соромишся? Невже наш староста такий сором’язливий? — от зараз ця плазунка спеціально грає з вогнем! Кокс же прекрасно розуміє, як діє на хлопців, чоловіків, прищавих підлітків і усіх, хто має дзвіночки між ногами, але ж ні, наривається спеціально!

А як вона це говорить? Та сам би диявол не втримався, то що говорити про смертника? 

Ліза зовсім не соромиться свого вигляду, що ще більше дратувало. Тому, не втримавшись, я ступив крок до неї, але і тут Кокс залишилась собою — навіть не відсахнулася, не прикрилася! Та вона навіть не скрикнула, а лише усміхнулася переможною усмішкою.

— Сама винна, — прошипів біля її губ і накинувся на них.

❤️❄️❄️❄️Завжди ваша Міка Стів❤️❄️❄️❄️