Доброго вечора шановні читачі:)

Особисто я дуже люблю любовні трикутники в романах, сімейні відносини, забов’язання і звісно сильних героїнь. Сьогодні пропоную вашій увазі саме таку, захоплюючу книгу від

Ліки Радош

Анотація

Світ, в якому я жила, виявився не тим, що я знала. Ті, кому я вірила, зрадили мене, ввели в оману, змусили повірити в те, чого насправді не було. Мій наречений, котрого я кохала все своє свідоме життя, зробив мені пропозицію під примусом наших батьків. І про це я дізналася випадково. Коли підслухала його розмову з другом. Тепер не знаю, як вчинити. Спробувати закохати його в себе по-справжньому, прив’язавши шлюбом? Чи відпусти, порвавши з ним? Тим самим посварившись з усією сім’єю...

Цікавий уривок:

- То ти нарешті змирився з тим, що тебе таки окільцюють? А то останнім часом все менше скаржишся на те що тебе насилу одружують з однією з Чумаченко. – після таких слів, люба на моєму місці вирішила б пограти в шпигунів.

- Та змирився нарешті! Та й Таня, то кращий варіант, аніж таж Аня. Проте, все одно злий, що мені не дали вибору. А просто поставили перед фактом, що якщо хочу, щоб справи залишалися в такому стані як є, то краще поріднитися з татовим партнером. – рівно відповідає мій наречений. А моє серце холоне від його слів.

Тепер розумію, чому такий байдужий до мене. Тепер усе стає на свої місця.

- Невже виходу не було? Середньовіччя якесь! – по нотах в голосі Андрія відверто читається веселість. Його ця ситуація не аби як забавляє.

- Остап Ігорович вирішив продати свою частину бізнесу, оскільки в нас таких грошей немає, то він уже звернувся до конкурента. На моє питання чого не довірить свою роботу Тані – він лиш відмахнувся. Зате тоді запропонував інший варіант, а мій батько його в цьому підтримав. Так і зіграли на моїй любові до сімейної справи. – видавлює з себе Святослав.

Це все слухаю, злегка притулившись до стіни за дверима, так що ніхто  з кабінету мене не помітить, зате може добряче тріснути дверима, якщо надумає зараз вийти.

Сама ж втратила відчуття часу. Усе навколо наче завмерло. Навіть коли хтось появлявся в цьому приміщенні, що може слугувати приймальною, то я й не помітила. Вся моя увага була прикута до діалогу чоловіків. І зараз мій розум без емоцій зафіксовував кожне слово, кожну фразу. Знаю цей свій стан. Зараз просто сприймаю інформацію. Це вже пізніше мене накриють емоції, можливо й істерика не за горами. Та зараз стою з абсолютно сухими очима і уважно слухаю цю розмову, намагаючись не пропустити жодного слова.

читати тут

Приємного читання

Ваша Каміла