Новинка з присмаком небезпеки

Днями стартувала новинка, сучасний любовний роман, який з перших рядків спричинив шалений викид адреналіну. Герой – беземоційний, владний та жорстокий, не звик, щоб йому не підкорялися. Вона – вольова, смілива, любить ризикувати, й випадково стала свідком злочину. Його злочину. Дівчина потрапила у пастку й повністю опинилася у його владі. Але вона не збирається сліпо підкорятися зарозумілому незнайомцю. Протистояння з перших рядків. Цікаво, чи приборкає руда бестія безсердечного чоловіка, чи він підкорить її? Не знаю як Ви, а я уже в очікуванні нової глави від Каміли Дані  "Моя власність"
 

Це третя книга в циклі, але можна читати окремо. 

Анотація до книги:

- Хочеш свободи? – кам'яний вираз обличчя. – Тоді зіграємо, - в темних очах пітьма з відблисками язиків полум'я.

- Для тебе моє життя це гра? – ще сильніше стискаю пістолет.

Тремтячими руками направляю дуло прямісінько в серце шакала. Знаю, що не зможу вистрілити, але це моя остання надія на порятунок.

- Ти – свідок. І те, що ще дихаєш доводить тільки одне, - примружує повіки відкидаючи голову на підголівник. – Ти - моя власність. Хочу граю, не хочу – куля в руду голівоньку.

#зрада;

#альтернативний світ;

#приборкання рудої бестії;

#поранена душа героя;

#відверто;

#таємниці;

Маленький шматочок:

- Є хтось? – Оглядаю порожнє приміщення. Вишукані меблі, камін в якому потріскують дрова і все. Нікого.

Тихо. Спокійно.

Тремтячими ногами йду вперед, заглядаю в кухню, проходжу коридор до кабінету господаря.

Бах!

Дзвінкий постріл вкорінює моє тіло в підлогу. Кров холоне, серце перестає битися, а легені не приймають кисень.

Голова робить один рух. Один невірний поворот в сторону вистрілу і зустрічається з темними очима.

Безжалісний хижак з темною прірвою замість очей навис над, уже бездиханним тілом господаря будинку. Дуло пістолета, що в його руках ще випускає тоненький струмінь диму.

Пустий, хижий погляд шматує нутро, кров кипить від страху, й ціпинить від жаху.

Схиляє голову на бік, робить крок до мене примружуючи повіки.

Бігти! Треба бігти!

Мозок, ніби відходить від наркозу і я зриваюся з місця. Біжу на ватяних ногах до головного входу й біля дверей чую рик шакала:

- Привести її, живою або мертвою!

ЧИТАТИ ТУТ

Бажаю приємного читання!