Сьогодні, читаючи вранці історію Мата Харі, наткнулася на такі два речення: "Вона не вміла танцювати та ніколи не працювала в театрі, але в дитинстві подорожувала з сім"єю, і їй доводилося бачити танці мешканців Яви та Суматри".

Нагадаю, що Мата Харі - найвідоміша та найуспішніша танцівниця свого часу, жінка, яка спромоглася досягнути повної матеріальної незалежності. Вона дебютувала у 1905 році в Парижі, танцюючи у приватному будинку для обмеженого кола глядачів. Проте вже наступнго дня про таємничу танцівницю писали в газетах. Згодом у Парижі не було жодної людини, яка б не бачила, або хоча б про неї не чула. Усі прагнули хоча б краєм ока побачити "ритуальні танці Індії". Гроші сипалися мов із мішка. Гастролі, овації, золото, шанувальники, слава - усе, про що можна мріяти.

АЛЕ Ж!

Жінка не вміла танцювати.

То як їй вдалося стати такою успішною в тому, чого вона не вчилася та не вдосконалювала роками й десятиліттями, адже це ж Париж, де було безліч майстерних танюристок? Звідки взялася ЇЇ майстерність? Адже...

Усе просто: вона бачила ці дивовижні танці в дитинстві. Магічно-пластичні рухи, яскраві кольори, трансова музика - усе настільки вразило дитячий мозок, що в потрібний момент це ВИСТРІЛИЛО.

У Мата Харі було зерно, яке розвинулося завдяки багатьом обставинам.

Але посіяне воно було в ДИТИНСТВІ.

До чого це все - у літературному блозі?

В біографіях, інтерв"ю багатьох успішних письменників я зустрічаю одне і те ж: у ДИТИНСТВІ вони любили читати і хоча б пробували писати. Так, іноді ці спроби були дуже успішні, і маленькі письменники мали вдячних читачів та слухачів, навіть шанувальників. Проте було й навпаки, і багато перших творів згоріли в плиті, були викинуті у сміттєві корзини, полетіли в забуття. Найгірше - неприйняття, висміювання, та покарання - за творчість.

А як було у вас? Чи писали ви в дитинстві? Про що?

Я не хочу читати про знищені твори, тому що "рукописи не горять". Справді. Бо коли ви це читаєте - значить, вогник не згас, попри все. Адже так?

Дуже люблю вас усіх - хто читає, пише, тільки мріє писати, хто успішний і не дуже.

Головне для нас - це "танцювати" як Мата Харі.