Танцюй як Мата Харі
Сьогодні, читаючи вранці історію Мата Харі, наткнулася на такі два речення: "Вона не вміла танцювати та ніколи не працювала в театрі, але в дитинстві подорожувала з сім"єю, і їй доводилося бачити танці мешканців Яви та Суматри".
Нагадаю, що Мата Харі - найвідоміша та найуспішніша танцівниця свого часу, жінка, яка спромоглася досягнути повної матеріальної незалежності. Вона дебютувала у 1905 році в Парижі, танцюючи у приватному будинку для обмеженого кола глядачів. Проте вже наступнго дня про таємничу танцівницю писали в газетах. Згодом у Парижі не було жодної людини, яка б не бачила, або хоча б про неї не чула. Усі прагнули хоча б краєм ока побачити "ритуальні танці Індії". Гроші сипалися мов із мішка. Гастролі, овації, золото, шанувальники, слава - усе, про що можна мріяти.
АЛЕ Ж!
Жінка не вміла танцювати.
То як їй вдалося стати такою успішною в тому, чого вона не вчилася та не вдосконалювала роками й десятиліттями, адже це ж Париж, де було безліч майстерних танюристок? Звідки взялася ЇЇ майстерність? Адже...
Усе просто: вона бачила ці дивовижні танці в дитинстві. Магічно-пластичні рухи, яскраві кольори, трансова музика - усе настільки вразило дитячий мозок, що в потрібний момент це ВИСТРІЛИЛО.
У Мата Харі було зерно, яке розвинулося завдяки багатьом обставинам.
Але посіяне воно було в ДИТИНСТВІ.
До чого це все - у літературному блозі?
В біографіях, інтерв"ю багатьох успішних письменників я зустрічаю одне і те ж: у ДИТИНСТВІ вони любили читати і хоча б пробували писати. Так, іноді ці спроби були дуже успішні, і маленькі письменники мали вдячних читачів та слухачів, навіть шанувальників. Проте було й навпаки, і багато перших творів згоріли в плиті, були викинуті у сміттєві корзини, полетіли в забуття. Найгірше - неприйняття, висміювання, та покарання - за творчість.
А як було у вас? Чи писали ви в дитинстві? Про що?
Я не хочу читати про знищені твори, тому що "рукописи не горять". Справді. Бо коли ви це читаєте - значить, вогник не згас, попри все. Адже так?
Дуже люблю вас усіх - хто читає, пише, тільки мріє писати, хто успішний і не дуже.
Головне для нас - це "танцювати" як Мата Харі.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНасправді вона вміла танцювати. Принаймні вчилася. Причому не в дитинстві. В дитинстві вона жила в Європі. І їй було не до того. А уже заміжня і мати двох дітей. На Яві. "Заради розваги Маргарета почала відвідувати танцювальну групу, у якій вивчалися як індонезійські традиції, а й національні танці." А в дитинстві вона розвивала свій головний талант - зваблювати. Першою її відомою жертвою був директор пансіону, де дівчина навчалася. Так що все правильно. Чим у дитинстві захоплюєшся, то в дорослому віці дуже допомагає :)
А особистість вона й справді загадкова.Її справа досі не розсекречена, а тіло загадково зникло з музею.
і ще вона одна з перших зайнялася самопіаром. І більшість з того, що про неї знають, розповіла сама.Тож фактично написала історію про себе ще за життя. А правдива вона чи ні - то не дуже важливо.Головне, що цікава.
Рома Аріведерчі, Так, її фішкою був самопіар та нестримна фантазія, вона була майстром оповивати свою особу таємничістю. Обрала танці як спосіб самовираження, бо й дійсно, ними можна було звабити якнайбільше чоловіків :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати