Вам подобаються подарунки?

Вам подобаються подарунки? Неочікувані! Зроблені прямісінько на Новорічні свята! Гадаю що так. Тим паче, що в Новорічні свята навіть дорослі та досить серйозні люди, які в житті поводять себе розважливо… зненацька починають вірити в дива і немов маленькі хлопчики та дівчатка, потайки від усіх загадують бажання під бій годинника…

У цю казково-новорічну мить, накануні Різдва, тобто 24 грудня, я вирішила зробити для вас, шановні читачи, подарунок — знижку на передплату моєї улюбленої книжки “Почати життя з нової сторінки”.

І якщо ви досі не придбали цей роман, то саме час зробити це. А потім разом із Лізою шукати відповіді на болючі питання та відкривати для себе навколишній світ, витягати подругу із різних пригод, кохати та ревнувати, вчитися цінити та насолоджуватися життям, мріяти та здійснювати бажання… Тобто, жити… 

І декілька уривків з роману:

***

Несподівано задзвонив телефон і Ліза, як їй не хотілося продовжити розмову, зняла слухавку.

— Здрастуйте, Лізо, — пролунав у трубці незнайомий чоловічий голос. — А скажіть мені, ви знаєте, де знаходиться зараз ваша подруга Юлія?

— Юлія? — Перепитала Ліза, кидаючи на подругу запитальний погляд.

Ще ніколи в житті вона не спостерігала такої миттєвої метаморфози. Безпечна і весела Юля відразу зблідла і, склавши молитовно руки, прошепотіла одними губами: «Не здавай мене». Ліза з подивом вдивлялася в перелякані очі подруги та майже фізично відчувала її страх.

— Чого застигла? — почулося у слухавці. — Глуха, чи що? Говори, знаєш, де ця погань?

***

— Пригощайся печивом, — запропонувала бабуся і додала. — Ліза пекла.

Єгор глянув на дівчину. Його губи ліниво розтяглися в посмішці, а в примружених очах заблищали вогники. Цей погляд дражнив Лізу і водночас питав: «Ну? На що ти здатна?» Піднявши підборіддя, Ліза перевела погляд на квіти в горщиках. «Нехай цей нестерпний тип зрозуміє, що він взагалі мене не цікавить», — промайнуло у неї.

— Із задоволенням, — відповів Єгор і потягнувся за печивом.

Краєм ока дівчина бачила, як від цього простого руху напружились його біцепси. Зображення з реклами «Бонжур» із напівоголеним чоловіком знову промайнуло в Лізиній голові. Молячи бога, щоб її щоки зрадницьки не почервоніли, дівчина тут же змусила себе думати про квіти.

***

— Ти гадаєш, — невпевнено почала Ліза. — Мені не варто повертатися... до свого хлопця?

Вона була впевнена, що стара промовить: «Звичайно, не варто!» і ретельно доведе свою відповідь. Але бабуся, повернувшись до онучки, раптом відповіла:

— Все залежить від тебе. Якщо твою історію дописано, то повертатися до неї не варто. А якщо ти поставила в ній три крапки, то завжди є можливість продовжити історію з абзацу.