В світлі чималого досвіду співавторства на платформі не підняти питання взаємовідносин з колегами по цеху було б дивно. У мене вони не прості. 

Просто це коли знаєте так - я їх не читаю, вони мене. В моєму розумінні все, що не вкладається в зазначені рамки то вже не просто. 

По-перше спіавтоство. Спіймати одну хвилю з іншою людиною це кайф. Це втричі більше натхнення. Так було з Холод Владою, коли ми знайшли баланс між мораллю і містикою, Лесею Найденко де ми писали про аферистів і відчували героїв так, ніби дивились разом однин серіал. З Кристиною Асецькою ми занурились в містичний світ вампірів і упирів, і теж бачили як буде еволіціонувати наш Верховний, захоплювались новими персонажами, я памятаю ту фразу в чаті - Не вбивай Домініка, він мені сподобався...А потім я: хай Ликерія виживе, вона дуже суперечлива. 

Ну і писати про Валєру - то взагалі суцільне задоволення. І новий рівень очіквання проди. Бо ти наче знаєш що буде по сюжету, але те як його напише Віка можеш лише передчувати і смикати її - ну коли вже, коли...

Проте окрім іншого є ще один аспект взаємовідносин. Це коли я читаю їх книжки. І там я буває сердюсь на дівчат. Бо книги в процесі. А мені з Нового року ставати читати конкурсні оповідання, і я хочу дочитати те, що в моїй бібліотеці. А вони все пишуть, пишуть і не квапляться. У вас теж буває таке відчуття, що над тобою знущаються?

Так от що ж там причаїлось в моїй бібліотеці в очікуванні проди?

Ліна Алекс - Дотик ангела.

Новорічна, зимова, чуттєва історія.

Кохана дівчина була для Дениса цілим світом і зруйнувала цей світ зрадою. Розчавлений і зневірений, він не тямився від люті і теж занапастив чуже життя - молодої жінки, яка потрапила під колеса його автівки. Але вона вижила і дивним чином перевернула зруйнований світ догори дриґом. Проте злі жарти долі на цьому не скінчилися. Що пов'язує таких різних людей, крім аварії? І чи не приготували вищі сили щось незбагненно дивне для цих двох напередодні Нового року?

Леся Найденко - Раб у подарунок. 

Довго ж я трималась підкоплюючи проди. І тихо усміхалась над скаргами інших. А вчора зірвалась і почитала все за ніч. Тепер маю ломку в очікувані наступного розділу.

Вам доводилося отримувати безглузді подарунки? Маю на увазі такі речі, що не приносять жодної користі. Наприклад, чайний сервіз, іменний брелок чи сушарку для шкарпеток… Було? Тоді маю вас запевнити, що увесь той непотріб – квіточки у порівнянні з презентом, який підігнали мені на День народження! 
Завдяки старанням подруги, в моєму домі з’явився справжнісінький раб (ну або ж кріпак, як їх називають у нас в Україні). До всього він якийсь дикий і геть неконтрольований! Відчуваю, буде важко…

Софія Чайка - Все почалося з весілля

До цих героїв прикіпєш серцем і не можеш відірватись.

Чи можна втратити розум від чоловіка в тридцять шість? Юлія Дашкевич звикла все планувати. Але одного разу її життя стає схожим на низку винятків. Раптове відрядження, зустріч з чоловіком, який несподівано її зацікавив, і навіть тимчасове місце проживання виявилися непередбачуваними. Вона не встигла озирнутися, як втратила над усім цим контроль. Та ще й хвилювання за доньку, що вперше закохалася, не дає їй спати спокійно. Лія рішуче намагається все повернути на свої місця. Та чи вдасться?

Кристина Асецька - Таємне завдання

Ох вже той підозрілий брат фіктивного нареченого. Його не обдуриш, не проведеш. І не оминеш. І точно не залишишся байдужою до кохання з присмаком драми та нотками гумору.

Він - її завдання, той, про кого потрібно добути інформацію і безслідно зникнути. Але це зробити буде важко, враховуючи, що випадково стала фіктивною нареченою свого об`єкта, його брат підозрює її у всіх смертних гріхах, а їхній давній суперник несподівано зацікавився нею. У таких умовах складно не закохатися й виконати своє таємне завдання.

Юліанна Бойлук, Холод Влада - Наперекір дружбі

Дівчата як завжди неперевершені. Чуттєві і проникливі характери героїв занурюють нас в перепитії френдзони, яка як те болото хоче зруйнувати кохання. 

Саша: Напередодні Різдвяних свят можливо все! Придумати план, як закохати в себе того, кого кохаю, досягнути бажаного, виправити помилки... Тільки чи зробить мене це щасливою? Можливо, моє істинне щастя увесь цей час було поруч?

Слава: Напередодні свят можливо все? Аби ж то. Так хочеться піти наперекір нашій дружбі, відкрити Саші очі та показати, що тільки я кохаю її такою, якою вона є, і що, прикидаючись іншою людиною заради нього, щасливою вона ніколи не стане. Тільки чи потрібно мені це все? Та й чи маю я на це сили і час, коли на мені ще відповідальність за сестру з її дітьми, яких можу забезпечувати тільки я? Можливо, я просто маю попливти за течією і подумати нарешті про себе?