The end, або фінал 17 грудня о 17

Привіт усім красуням)))

Вже 17.12, о 17:00 шалений фінал веселої, повної пригод, історії про маленьку вартову та диявола)))

Фінал величезний, на вас чекає 10 частин, смачник, повних радості, гніву, печалі, любові, відчаю та бажання щось змінити)))  Думаю, вам сподобається)))

Мара і Ар готові сказати бувай))) 

Хто ще не читав цю історію, однозначно, потрібно наздогнати нас))) Поки ще діє ціна за передплатою)))  Тим паче, що перша частинка коротенька)) 

Перехрестя: Гелловінська ніч                           Перехрестя. Пекельна дорога

Уривок з фіналу:

Це ще що за фантазії? З якого дива я маю на коліна перед ним падати, та ще й в присутності стількох  демонів, на хвилиночку, моїх підданих?

— Мара, коронація, — шипить роздратовано Диявол. — Притримай свої брудні фантазії при собі.

— Я не… — спалахую, але він одразу перебиває мене.

— Ти маєш стати на коліна, присягнутися мені у вірності, я одягну на тебе корону — і на цьому все.

Не збираюся я присягатися йому у вірності!

— Навіть не мрій! — шиплю у відповідь не гірше змії.

— Мара, — зітхає й закочує очі. — Це всього лише формальність. Припини вередувати. Я теж принесу тобі присягу.

— У вірності? — пирхаю зі сміху. — Будеш целібат зберігати? Тому що я не збираюся…

— Мара! Замовкни, — його голос змінюється. Я враз стуляю рота, тому що таке відчуття, що він вклав в слова силу, яка скувала мене і змусила скоритися. — Так, ти маєш рацію, люба моя королево, — схиляється до мене й вкрадливо шепоче, — я можу змусити тебе зробити все, що потрібно, навіть пальцем не торкнувшись. Але я цього не роблю, залишаючи за тобою право вибору. Тому вирішуй, дотримуєшся ти своїх обіцянок, а я у відповідь своїх, чи я просто отримаю те, що належить мені, не питаючи в тебе дозволу.

— Монстр, — вимовляю неживим, сиплим голосом, і опускаюся на коліна. Дивлюся на нього знизу вгору: — Присягаюся у вірності своєму королю, — одразу додаю гучно, щоб швидше це закінчилося, намагаючись, щоб звучало переконливо, та голос однаково тремтить.

Буктрейлер: