"Я застогнала і відвернулася обличчям до спинки крісла, бо вже не могла дивитись на ті зорі. Я з власної волі заперта у космічному модулі, у цій труні, заживо. Мине трохи часу – і він перетвориться у справжню труну, зоряну труну… І літатиме серед зірок тисячоліттями, та про ті тисячоліття мені вже байдуже. А от помирати страшно. А ще нестерпно розуміти, що я – одна.

Одна у Всесвіті…"

Це уривок з з роману "Наречена з гітарою або Заберіть цю наречену!"  Запрошую до читання!