Коли я навчалася ще в школі, то дуже мріяла зняти квартиру у Львові і почати жити життям, про яке завжди мріяла. Чи вийшло це в мене? Фактично так. Це і підшхтовнуло мене написати книгу "Шенборн". 

Увага! Географія в книзі не вигадана. Всі ці місця я відвідала сама. І за основу взяла справжню легенду, тому надіюсь, що історія вам сподобається. 

До речі, сьогодні на цю книгу діє знижка. 



Уривок
Будьте обережні зі своїми бажаннями – вони мають здатність здійснюватися.
Я стояла з валізою на порозі маленької, але затишної кімнатки.
— Тут лише шафа та стіл, але якщо тобі щось ще потрібно, то можеш докупити, — мовила моя нова хазяйка.
— Дякую, пані Тамаро! — радісно промовила.
— Ой, давай тільки без цих “пані”, — нервово заперечила вона. — Можеш звертатися до мене “Тамара Романівна”.
Не мало значення, як варто називати цю жінку, єдине, що мене хвилювало – наявність особистої кімнати за тисячу гривень у місяць.

У ній була велика шафа, яка займала левову частку самого приміщення. У мене мало одягу, але тепер мені не доведеться складати все університетське приладдя в дорожню сумку, як у попередньому помешканні. Ліжко було односпальне і біля нього стояв невеличкий дерев'яний столик з таким же дерев'яним стільцем. Все виглядало досить старовинним, але зі своїм затишним шармом. Найкрасивіше, що було в моїй новій кімнаті, – вигляд з вікна. Я кинулася ближче, щоб глянути на краєвид.
— Це костел Святого Андрія, — уточнила Тамара Романівна.
— Яка краса!
Жінка посміхнулася і запропонувала випити чаю.

Читати продовження...

Дякую всім хто мене читає! 
З любов'ю Мартін Штарк!