Доброго вечора шановні читачі:)

Буває кохання з першого погляду, а буває й протистояння. Герой готовий вивести героїню на чисту воду, адже впевнений, що блонда щось приховує. Проте героїня не пасе задніх...

Про все це і навіть більше можна прочитати в детективній історії від 

Олени Блашкун

До речі історія майже завершена.

Смачний шматочок:

- Щось загубила? Вероніка здригнулася і мимоволі відступила до краю даху.

- Що ти тут робиш? - очі дівчини тут же звузилися, з підозрою глянувши на порушника її самотності. Вона навряд чи помітила, що перейшла на «ти», хоча весь вечір наполегливо зверталася до нього на «ви».

- Слідкую за тобою. Шукаю будь-яку можливість, щоб залишитися наодинці, скористатися твоєю безпорадністю і вдосталь насолодитися помстою за вчорашнє приниження, - з кожним словом Громов підходив на крок ближче, а в кінці зовсім взяв завмерлу від подиву дівчину за підборіддя, примушуючи її поглянути йому в очі.

- Прибери. Свої. Руки. - жорстко сказала дівчина, не розуміючи, жартує він чи говорить серйозно.

- Або що? - він схилився над нею, і на губах заграла нахабна посмішка. - закричиш? ... Не варто - не у твоїх інтересах зараз сперечатися зі мною. Ми ж обидва не хочемо, щоб мій дід дізнався про те, що трапилося, чи не так?

- Говори за себе. Мені є що йому сказати, повір. А тепер прибери руки! Я не маю наміру повторювати це втретє!

Громов зауважив, як дівчина злегка відставила ногу назад, але щось йому підказувала, що це був скоріше розмах, ніж відступ. І певним частинам його тіла навряд чи хотілося зустрітися з гострим коліном. Хмикнувши, він відступив, відпускаючи її підборіддя.

- Отже, націлилася на братика? А чому ж відразу не на діда? Повір, він риба значно більша. Тим паче, що ви, як я подивлюся, вже змогли знайти спільну мову. Хоча ... ти, напевно, не звикла настільки відверто продавати себе, так?

- А ти, напевно, не звик, щоб тебе відверто посилали, так? Ну нічого, я можу бути першою, мені не складно!

- Тихо, маленька. Твоя лялькова зовнішність абсолютно не відповідає таким грубим промовам! - посміхнувся Алекс, піднімаючи руки вгору, ніби здаючись, і продовжив:

- Я всього лише хотів сказати, що не збираюся скаржитися на тебе дідові, якщо ти погодишся і мені якось приділити увагу. Знаєш, ти саме в моєму смаку, - він зробив крок вперед, маючи намір обійняти Вероніку, але та боляче вдарила його по руках і відступила.

- Та пішов ти зі своїми пропозиціями та смаками! Говори кому і що хочеш, а до мене руки не тягни! -

А не боїшся, що можуть бути проблеми?

- Зі своїми проблемами я звикла сама розбиратися, то ж не переживай. А ось якщо ще раз порівняєш мене з повією ...

- Гаразд, заспокойся - не потрібна ти мені, і розповідати нічого я не стану. Але зважай - я таких, як ти, бачив сотні, якщо не тисячі. Тому чудово знаю, чого ти вештаєшся поруч з моїм братом. І мені це не подобається. Нехай у нас не найближчі стосунки, але морочити йому голову я не дам.

- Чи не пізно схаменувся? - дівчина схрестила руки на грудях і з викликом глянула на чоловіка. - Сергій вже достатньо дорослий, щоб самому вирішувати, що йому робити.

- А ось з цим я можу посперечатися. Те, що він вирішує, кого тягнути в ліжко, не означає зовсім нічого. А розраховувати на щось більше я тобі не раджу - обламаєшся.

- Та як ти ... - дівчина тільки відкривала рот, не знаючи, що сказати йому у відповідь, хоча було видно, що Ніка буквально задихається від німої люті.

- Побережи сили, крихітко, вони тобі ще знадобляться. Я говорив серйозно, то ж можеш навіть не сподіватися на те, що він одружиться з тобою.

ЧИТАТИ ТУТ

Зустрінемося на сторінках книги

Ваша Каміла