Хто Вгадає Ім'я? Арти Й Анонос Оновлення.

Зовсім скоро буде оновлення історії НАСНИСЬ, ПОВЕРНИСЬ!

І Вишинський дістане нове ім'я, дещо несподіване. 

З них трьох одна Інна знає, що повернення пам'яті не буде ні для кого з них легким й безболісним.

Тому і хоче зробити все можливе, щоб минуле вороже ставлення не повернулося. Навіть думає про домашнє ім'я, яке має прив'язати Вишинського до дитини. Але не як батька, а як охоронця.

Всі троє уявляють собі ситуацію після повернення пам'яті по-різному.

Вишинський себе бачить сильним чоловіком у цій сім'ї, Марійка його - ніби принцом усіх котиків, а Інна хоче бачити у ньому вовкодава, а не рівноправну особистість.

Ось про це перший арт

А як він сам себе збере по шматочках зі старих і нових спогадів і зобов'язань - ніхто не знає. І найменше готовий до цього саме Вишинський.

Може нове ім'я стане містком, по якому вони підуть назустріч?

Колись дізнаємось.

А поки що можна вгадувати, як будуть звати Вишинського Інна та Марійка - цього зразкового сина, талановитого викладача й бізнесмена і надію вітчизняної науки.

Я не люблю битися об заклад, але навряд хто здогадається, яке нове  ім'я буде у поважного і красивого пана Вишинського  -  красеня тридцяти років, висхідної зірки вітчизняної науки, плейбоя й підкорювача жіночих сердець, поганця що розбив єдине серце, яке було йому рідним.

"Цікаво, а як мене звали раніше. Вася чи Модест - вона ж це не випадково сказала. Мабуть, їй не подобається моє колишнє ім'я.

Тому хоче дати мені інше.

А я не хотів би її інакше звати. Ма - то вона для Манюні. Хоча і мені приємно так казати. Відчуваєш себе вдома.

Тільки коли вимовляєш Інна, уже не можна зупинитися, хочеться повторювати через слово. Таке відчуття, що летиш, коли його вимовляєш.

Злітаєш або падаєш у прірву. Воно як музика. На неї схоже.

От у неї ім’я не буденне. Воно - як зі сну. Як з вірша. "О, панно Інно, панно Інно!    Я Ваші очі пам'ятаю,  Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми.  Я Вам чужий — я знаю. А хтось кричить: ти рідну стрів! І раптом — небо… шепіт гаю… О ні, то очі Ваші. — Любив…"

А от чий це вірш, що сплив у пам'яті пана Вишинського, хтось, мабуть, згадає (або нагуглить :)

Всі версії імен і авторства можна писати в коментарях під книгою і звісно тут :)

Чекаю на вас як завжди після 24:00 за київським часом.

Дякую за вашу активність - історія має уже понад чотири тисячі переглядів, а найцікавіше, найбентежніше й найнесподіваніше  ще попереду.

Кохання й довіра так просто до рук не даються. Але вони варті того, щоб поранити руки й перевернути серце!

Ви - найкращі у світі читачі, хочу, щоб ви це знали й пам'ятали завжди

А це другий арт. Спойлер раз про те, що буде далі. 

Підписуйтесь, щоб не пропустити оновлення МОЯ СТОРІНКА

Уже три розділи різдвяного оповідання відредаговані до речі.

Скоро прем'єра. 

Побачимося у новому розділі, мої найкращі у світі читачі