Доброго вечора. Хотіла я трішки поділитись з вами своїми планами на грудень. Там якраз свята на підході. Тому ніжні історії припадуть вам до душі. Хоча, це там ніжні? Вони шалені, пристрасні. Місцями смішні. А які романтичні. Мммм... 

– Я хочу сказати, що ти вийдеш заміж за мого сина, – мовила з твердістю в голосі.
– Не розумію… – висловлюю своє обурення. – Як таке може бути? Невже ви гадаєте, що я на це погоджуся?
– А чому ні? Заробітна плата буде в тебе пристойною. Можеш за це не хвилюватися, – запевняє мене. – Ви складете шлюбний договір на рік і ніхто з вас після його завершення не потурбує один одного. 
– Тобто? – не розумію жінку.
– Люба, я ж не прошу тебе клястися в коханні моєму сину. Ви одружитеся, рік проживете під одним дахом. А потім розлучення і розійдетеся як у морі кораблі. Ніхто нікому нічого не винен.
– А навіщо тоді це все робити?
– Щоб вилікувати Дениса.

______________________________________________________________________________________

Ось так от. Така в нашої майбутньої героїні ситуація намічається. Ну і як вам? Ух... Нам з Риною вже хочеться показати вам решту, але дочекайтесь грудня. 

Сіра миша? Так-так... чули про таку. Це саме про мене. Я його помічниця, яку він помічає тільки тоді, коли потрібна кава, або підпис на папері. В інші моменти, я пусте міце. Але стається так, що мене зачиняють в офісі, випадково. А все, чому? Тому, що я сіра офісна миша. Непомітна. От і все. Кінець. Щоб розрадити себе, я балую себе душем в боса в кабінеті. І, як ви думаєте, що стається потім? Сіра миша стоїть перед босом зовсім голою, а не у своєму чорничному одязі. І, що ж зробив мій бос, про якого я мрію вже три роки? Ооо... 

_______________________________________________________________________________________

Юху-ху... Оце так спека. І все тільки на грудень. Саме тоді, коли сніжитиме. Буде танути не тільки лід, а й все навколо. Чекайте... Вже дуже скоро.