Зустрічайте нову книгу: "Розіграш чи реальність?"

 Книга не звична для порталу Букнет, тож... Зацініть;)

У тексті є: космос, нав’язаний шлюб, багатомужжя

Обмеження: 18+

Анотація до книги "Розіграш чи реальність?"

«Розіграш чи реальність?» — задавалася я питанням цілий ранок, коли знайомі люди стали говорити незрозумілі для мене речі. І якось раптово з помічника начальнику я сама опинилася начальником свого відділу. А хто ці чоловіки в чорних костюмах з червоними сполохами? Чому вони так дивляться на мене? Це що, хвіст??! Ні, це точно розіграш!!! Або... Чи може категоричне «ні» стати беззаперечним «так»? І як швидко?

КУСОЧОК:

— Хто ти? — запитав тімерриєць із золотими нашивками несподівано приємним низьким голосом. — Хто тебе створив?

— Карина Євгеніївна Корольова, — відповіла я, не зачекавши ні секунди. — Створив? Мама з татом народили.

— Карина Євгеніївна зараз знаходиться в допитній. Тому повторюю питання...

Я не дала йому повторити питання, а, перебивши, сказала:

— Це правда. Я дійсно Карина Євгеніївна Корольова, тільки боюся, що з іншого світу... паралельного, дуже схожого на цей.

Обидва переглянулися, не виявивши ніяких емоцій, але злегка кивнули один одному.

— Як називається твоя планета? І які у неї координати? — продовжив розпитувати все той же тімерриєць.

Говорити мені не хотілося. Виникла асоціація, що я перебуваю в полоні ворогів, і мене змушують розповісти, де знаходиться моя база. Але відмовчуватися не вийде. І, немов вгадавши мої думки, заговорив другий.

— Час між питанням і відповіддю неприпустимо довгий. Якщо ти не будеш добровільно співпрацювати з нами, то доведеться застосувати специфічні методи. Втрутитися у діяльність твого мозку і відключити вольову сферу, щоб ти не могла контролювати свої відповіді.

Липкий жах став розповзатися по тілу, сковуючи його. Я похитала головою, немов скидаючи гидке почуття. Не можна... Не можна зараз допустити, щоб я піддалася паніці і перестала контролювати ситуацію. Якщо захочуть, то вони і так це зроблять. Так що нема чого себе мучити страхом.

— Навіщо вам? У вас вже є ця планета, — буркнула я, збираючись з думками, що і як говорити. Але несподівано отримала відповідь на своє риторичне запитання.

— Ми повинні зрозуміти, що ти таке.

— Самі ви таке! — обурилася я визначенням. — А я ЛЮДИНА!

Чекаю на Вас!