Привітики усім. Хочу поділитись з вами романтичною Різдвяною історією. Просто бомбезна парочка, яка ще тільки познайомилась. Вони чекаю на вас...

Моя підсвідомість підірвалася разом зі мною. Я оглянула кімнату і зрозуміла, що я точно не у своєму номері, і, не в номері незнайомця. Тоді, що вчора відбувалось? 

Я навшпиньки встала та помітила, що без одягу. Він весь був розкиданий по кімнаті. Від розуміння, моя щелепа затремтіла разом із губами.

Ох... Це ж треба було так вляпатись? Мені потрібно валити звідси. 

Я почала шукати свої речі, які не можливо було знайти. Ліфчик висів на люстрі, а трусиків я взагалі не знайшла. Може я вночі їх взагалі не натягувала? Мабуть. Швидко знайшла джинси та кофтинку. Натягнувши на себе одяг, я прошмигнула в коридор. Пройшла до якихось дверей та відчинила їх. За ними виднілась шикарна ванна кімната. Від такої хотілося закричати.... Вау! 

Похитавши головою і відігнавши дурні думки, я попрямувала в інший бік. Я ледь не стрибала на місці від радості, коли побачили двері на вихід. Але хотілось плакати, коли не помітила свого взуття. 

Знайшовши в тумбі брендові чоловічі туфлі сорок четвертого розміру, я вскочивши в них відкрила вхідні двері. З них відразу повіяло морозним холодом та снігом. 

Я зачинила їх назад та притулилась спиною, переводячи дихання. Мені потрібна куртка. Обшукавши всі вішаки, я знайшла більш менш нормальне пальто, яке не висіло на мені, як ганчірка. 

Знову відкривши двері, я вскочила в кучугуру ледь не по пояс. Я вже й повзти була готова, аби тільки геть з цього будинку. 

Ну й де я? Всюди якісь багаті дома. Я такі бачила, коли їздила до боса, щоб забрати його речі. Не кажіть, що я в найбагатшому районі? Ааа... Бляха! 

_______________________________________________________________________________________

Ох і пригоди у нашої Лілі. Як вам таке? Тікати з чужого ліжка та ще й в чужому одязі. Охо-хо... Оце пригоди. А далі тільки цікавіше. Різдво у Лілі те, що треба. 

Запрошую усіх до наших героїв на вогник, або засніжений ранок.