Вже завтра нова частина історії Івана та Софії.

https://booknet.com/uk/book/lyutii-vorog-b359940

Уривок.

Софіє, нам потрібно об’єднатися. Я тобі уже про це говорив і повторюю знову. Я втратив надто багато часу. Я ледь не місяць шукав твою матір і вже тиждень не можу домовитися з тобою. Ти ж розумієш, що Войтко вичікує слушного моменту аби прибрати нас. Він це зробить, або по одинці, або разом. Для нього це не важливо, ми для нього проблема, а ти добре знаєш, як Арсен розв’язує проблеми. Немає людини, немає проблеми. Кохан змовчав про те, що було йому відомо, аби не налякати це миле створіння ще більше.

— Я не впевнена, чи хочу з тобою об’єднуватися, Кохан. Сухо відсахнулася дівчина обгорнувши чашку руками, її пильний погляд прикипів до гарячої суміші в ній, голові творився суцільний хаос.

Кохан не погоджуючись закивав головою, та з відчаєм заговорив.

— Надто пізно мала. Ти кинула виклик Войтко, коли не віддала йому ту чортову фіолетову теку і зірвала передвиборчу компанію. Чоловік важко зітхнув, пригубив каву і невесело додав. — Дороги назад немає і вибір в тебе не великий... Тобі доведеться або змиритися, що тебе чекає така ж доля як твого батька, або ж ти протистоятимеш Войтко.