Іноді хочеться

Доброго вечора мої поціновувачі гаряченького:)

У всіх нас наступає момент коли з’являється бажання перечитати ту чи іншу книгу. В мене таких книг не дуже багато і всі вони під настрій.

Останнім часом мене пробиває саме на прочитані книги і саме сьогодні я вирішила Вам запропонувати історію від

Натіко Маер (NAtiKO) 

 

 

На перший погляд здається, що героїня просто «багата донечка», яка розкидається бабусиками та живе сьогоднішнім днем, але це далеко не так… Історія викличе у вас тону емоцій та захоплення сильною, відважною та розумною дівчиною, яка пройде через багато випробувань.

Особисто я перший раз читала книгу в процесі, і кожний розділ чекала кожного дня, а не так давно перечитала знову.

Залишу вам маленький шматочок для апетиту:

— Робити легкий аристократичний стиль? — заспокоївся він оглядаючи моє волосся.

— Ні, хочу яскравий макіяж, розпущене волосся й червоний манікюр.

— Хто б сумнівався, — насупився він.

— Сказала б одразу, зроби з мене відьму.

— Любчику, ти плутаєш. Мені не потрібне кубло на голові.

Здавалося Адрі навколо мене бігав, він хотів якнайшвидше закінчити мій образ. Хоча можу надати йому належне, бо навіть на швидку руку він робив неймовірні речі. Золоті руки котрі роблять дива. Впевнена, що він може навіть найстрашнішу зробити королевою. Вкотре усміхалася спостерігаючи за спантеличеним чоловіком та подумки похвалила його за виконану роботу.

— Тобі треба серенади співати, — хлопнула його стегну.

— Зла ти жінка, — скривився він та швидко підбіг до Ніки.

— Все, люба, гарного вечора, я побіг. Скидав всі свої приладдя в сумку та вискочив з квартири.

— Дивлячись на твоє бойове розфарбування, — замислилась подруга.

— Боюся уявити вбрання.

— Не уявляй, — розсміялася я. — Скоро побачиш. В мене давно лежить сукня, котру мама з Мілану привезла, от зрештою вона пригодилася.

— Виїжджаємо о шостій.

— За дві години до балу? Не зарано?

— Сама розумієш, що затори на дорогах можуть подовжити наш шлях й не помішало би привітатися з батьками перед початком.

— Добре, тоді о сьомій виїжджаємо, — відповіла я.

— Краще о шостій тридцять.

— Малишка, тобі не можливо відмовити, — розсміялася я та вщипнула її за сідницю.

— Ну тебе! — розсміялася вона у відповідь.

— Точно, в тобі вмер брутальний чоловік.

— Я можу бути набагато кращою! — підморгнула я та пішла на вихід.

ЧИТАТИ ТУТ

Ваша Каміла

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Дякую :)

Каміла Дані
15.11.2021, 22:56:33

Марія Луіза Коллє, Приємного читання)

avatar
Марта Кречет
14.11.2021, 05:19:04

Дякую за рекомендацію!)

Показати 2 відповіді
Марта Кречет
15.11.2021, 13:47:10

Марта Кречет, )

Спасибі за рекомендацію! Приємно❤️❤️❤️

Показати 2 відповіді

Каміла Дані, ❤️❤️❤️

avatar
Рома Аріведерчі
13.11.2021, 23:00:16

Це книга-загадка для мене. Така логічно-нелогічна, емоційна і з химерним хепіендом, що справді можна перечитувати:)

Показати 4 відповіді

Рома Аріведерчі, Дякую за високу оцінку моїй книзі))) дуже приємно читати такі коментарі ❤️

Я теж іноді люблю перечитувати книги, які дуже сподобалися )) Дякую за рекомендацію, люба! ❤️

Каміла Дані
13.11.2021, 22:30:09

Оксана Мрійченко, дякую, що заглянула))

Інші блоги
Вибір Місандеї... Пробудження....
Вітаю мої любі... Отже наша подорож триває... Ви ж пам`ятаєте що був ліс... І був сон... А тепер час прокидатись! Наша відважна героїня потрапила в халепу... Її підвела власна фантазія... То хто ж виявився тим "щасливцем"? Готові
Автори, покажіть свою історію браузера
Якщо мій ноутбук колись потрапить до поліції, мені доведеться довго пояснювати. За останній місяць я гуглила: • через скільки годин з'являється трупна зелень • чи можна вбити людину замороженою рибою • якою
Переїзд завершено: усі книги вже тут
Вітаю, мої нічні читачі! Ви вже помітили: я переїхав. Була сторінка ССАІ, тепер Ссаі Морок. Той самий автор, ті самі герої, просто на дверях тепер повне ім'я. Переїзд, як і будь-який переїзд, вийшов із пригодами. Хтось
Втеча від реальності чи вимушене усамітнення?
Як часто ми задаємо собі це питання коли у нас виникає бажання відкласти усі важливі справи, розмови та дзвінки і просто присвятити час собі. Побути наодинці зі своїми думками, як це робив у свій час Марк Аврелій, пишучи свій
Перший рік позаду!
Уявляєте, я пропустила свій день народження!))) Ну, в сенсі, не той, коли народилась, а той, коли почала публікувати книги як комерційний автор... Прочитала пост Вікторії Ляховець і думаю: а коли ж у мене? І от, було
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше