Ми всі це робимо... або ні.

"Любі читачі, хочу познайомити вас з однією дуже цікавою новинкою моєї колеги!" А потім автор кидає анотацію та "смачний уривок", ну і традиційно - посилання на книгу та сторінку автора. Знайомо? Однакові блоги-клони, в яких використовують примітивну схему машинального копіпасту з анотацією та "смачним кусем". Ну ще авжеж додають якісь арти, картинки, або обкладинку. 

Зрозуміло, що у автора насправді нема часу сильно вчитуватись в романи колег, а розширювати аудиторію потрібно і бажано, однак такі блоги я вважаю малоефективними. Особливо коли потім під ними бачиш коментарі самих лише авторів, і аж ніяк не читачів.

Тим паче, є ще один нюанс. Такі блоги можуть взагалі відвернути твого читача.

Бо отак візьмеш чужу анотацію і уривок, порекомендуєш, а текст виявиться нечитабельним, нецікавим, або в протилежному від твого жанрі. І це ще не найгірше...

Такий текст може навіть виявитися клоном твого ж роману і ти сама поведеш своїх читачів читати дешевий(або навіть безкоштовний)"дженерик" на свій роман.

(п.с. - Дженерик (відтворений лікарський препарат)— це непатентований лікарський препарат, що є відтворенням оригінального препарату, на який закінчився термін патентного захисту. Може відрізнятися від оригінального препарату за складом допоміжних речовин, і не тільки.)

Одного разу одна авторка попросила мене порекомендувати її роман... І яке щастя, що я завжди читаю перед тим, як щось порекомендувати. Бо у авторки вистачило духу дати мені на рекомендацію дженерик на мій же твір... =( 

Авжеж, я не стала його рекомендувати, ну і написала тій авторці все, що я думаю про літературні дженерики. Як на мене, вони є незаконними, нехай навіть і за місцевими правилами все в них ок, воно не годиться. З іншого боку, я розумію і авторів, бо ж якщо є якась успішна формула, то хочеться нею скористатися. Я і сама грішила цим, але не з чужих романів, а з заїжджаного традиційного сюжету, який тим не менш дуже люблять. 

Але все прогоріло. І якщо спочатку я сумувала через це, бо ж не вийшло вивести дозволену формулу ідеального популярного роману, то зараз навпаки рада, що все сталося як сталося.

Я люблю оригінальні і цікаві сюжети, як писати, так і читати.

Однією з моїх улюблених тем завжди було сирітство. Мої перші друковані твори були саме на цю тему... Вони видались в збірці "Приготуй мені гарячого глінтвейну...", ідея якої зародилась саме на букнеті. 

Тому коли мене запитали за блог на твір з такою тематикою, мені, чесно кажучи, стало цікаво. Стосунки між багатими і бідними, між людьми різного статусу та різного рівня знань завжди цікавили мене і як автора, і як читача. Також я люблю янг-едалт, половина моїх романів написана саме для цієї вікової категорії читачів. 

Всі ці фактори вплинули на те, що анотація твору мене дійсно щиро зацікавила. Коли перешйла на першу сторінку, планувала прочитати два розділи, перед тим як писати блог, однак виринула з тексту аж на четвертому)) Для мене це показник того, що герої вийшли ЖИВІ і ПРАВДИВІ.

Особливо головна героїня. Не дивлячись на те, що вона сирота, її направляють в елітну академію за свої знання. Питання рівності можливостей, підняте тут, мені дуже імпонує. Та й сирітка виявляється не простою забитою мишкою, а людиною, яка може постояти за себе. Бо після дитбудинку люди дійсно такі. І в них мені віриться більше, аніж в наївних і милих простушок. 

Сам початок твору вже говорить за себе: 
"Я - сирота. Можна було б почати інакше, але вважаю, що цей факт мого життя - основний"

Такий початок задає планку всьому твору і вже з цього рядка я очікувала історію з психологічним ухилом, і не прогадала. 
Герой, на відміну від героїні, на початку твору виглядає типовим розбещеним мажором, якому все завжди приходило просто так, без зусиль. 
Вже відчуваю, що вплив героїні та її світогляду змусить його змінитися, однак сподіваюсь, що ці зміни будуть природніми. Також мені цікаво дізнатись, що приховується за таким нахальним і колючим темпераментом. Чомусь мені одразу здалось, що у героя є своя таємна особиста проблема. Та й взагалі, у кого їх нема?

Не важливо, багач ти чи сирітка, щастя залежить зовсім не від цього. Бо ж щастя не купити, любов і кохання теж. 

Якщо вас зацікавила книга, то читайте тут. 
 

Читайте не через обкладинки і не через ім'я автора, які я не дала навмисно. Читайте тому, що ця історія чіпляє за живе. Якщо вона змогла зачепити мене, то значить зможе і вас, бо я доволі вибагливий читач.