Готуй сани влітку! І нехай згідно з календарем ще осінь та ваша воля почати формувати собі бібліотеку на новорічні свята та зимові відпустки.
Новиночка для вас! Історія з запахом живої ялинки, яку щойно внесли з морозу, з відблисками новорічної гірлянди та з теплом щирих почуттів. І звісно все це під соусом з Новорічного Дива.
Підписуйтесь на авторку! Додавайте у бібліотеку! І хай на вашому буденному чи святковому столі завжди будуть літературні смаколики до імбирно-обліпихового чаю.
Анотація до книги "Новорічна вітрина"
Марина – юристка, яка давно відсвяткувала своє тридцятиліття. Її життя нагадує зразкову вітрину успішного магазину. Ідеально підібрані компоненти, вдало вдягнені манекени. Та незабаром свята, а декорації тієї вітрини й досі незмінні. Вмикайте новорічне диво! Час змінювати життя нашої «правильної дівчинки».
У тексті є: потраплянка у власне альтернативне життя, мінімум магії, новорічне диво, адекватна героїня, декілька головних героїв, таємниці минулого, діти, тварини, святкова атмосфера.
Теплі уривки зі спойлерами:
Аркадій з відвертою тривогою на обличчі просунув пальці між металевою обшивкою машини й зімкнув їх на Марининій руці. Вона відчула, що ті чоловічі руки теплі, на відміну від її майже крижаних кінцівок.
– Сильно, – видихнула вона чоловіку, що стояв занадто близько для прийнятної для неї соціальної дистанції.
Аркадій кивнув у відповідь.
– На три, – прошепотів він. – Раз, два, три.
Знову дзвінок у двері.
Вдихнула, видихнула й поглянула у вічко. Тоді відстрибнула, бо по дверях добряче погупали.
– Марино Миколаївно, відчиняйте! Ми знаємо, що ви всередині! – гаркнув один з шафоподібних чоловіків у спецодязі.
Тремтячою рукою Марина стягла з полички капці брата й кинула їх на підлогу. Вони мали імітувати активну присутність у її житті чоловіка. У реаліях нашої країни то важливе вміння – створювати навколо себе декорації захищеності та приналежності до певної групи.
Стиснувши в руці предмет самозахисту – парасольку, що вже встигла припасти пилом, Марина обережно клацнула замком на вхідних дверях.
– Марино Миколаївно, ми заходимо! – повідомив чоловік у спецодязі й посунув Марину вбік, прочинивши вхідні двері.
В руки Марині впхнули здоровецький букет різноколірних квітів в не менш різноколірному пакуванні. Вона машинально огорнула подарунок руками до того як Мавпик його відпустив. Їх пальці зустрілися, познайомилися й, здається, збиралися потоваришувати. Марина вивчала світло-карі, майже золоті очі кур’єра, а він витріщався в її блакитні. Їхнє дихання вловило інтонацію одне одного й змішалося в єдину симфонію.
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОй, аж мандаринками запахло)))
Оце швидкість. Оновлення щодня. Це вже я за автором не поспіваю.
Дуже інтригує))) Запах ялинки відчула насправді) А ще мандаринок) І захотілось олів'є)))
Мар, ))) О, я ще не купувала. У нас у супермаркеті не дуже привабливі) З нетерпінням чекаю, коли нові завезуть. Бо то ж мої улюблені фрукти)
Дякую! Зацікавили)
Дуже гарні арти й цікаві уривки. Дякую!
Додала у бібліотеку)) Успіху книзі⭐
Дякую)
Зацікавили :)
Марія Луіза Коллє, :)
Дякую. Вже читаю :)
Марія Луіза Коллє, Сподобалось. Хвилююче. Щось Марині не щастить, чоловіки такі агресивні попадаються. Сподіваюся незабаром це зміниться.
Має бути дуже класна історія) Дякую)
Цікаво, потрібно буде прочитати)
Історія дуже цікава, люблю такі мандри в часі))
Оновлення щодня. Автор молодець
Ура! Нарешті дочикалися :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати