Міжзоряні подорожі та драма. Хіба буває краще?

Виклала коротке оповідання в стилі фантастики (мабуть, ще й наукової). Але не бійтеся, робота не перевантажена термінами і має акцент на персонажах, а не науці. 

Чула, що краще викладати тексти частинами, підігріваючи інтерес людей. Та настільки коротке оповідання (заледве 10 тисяч символів) просто соромно ділити на такі частини. 

Залишаю вам анотацію: 

Вона потрапила в аварію на Плутоні, а коли повернулася, то більше не застала світу таким, яким пам'ятала. Тепер їй прийдеться довго заживляти рани, щоб врешті-решт дізнатися страшну правду. 

Цитату з твору: 

Я прокинулася і видихнула з полегшенням. Один і той самий сон снився вже протягом двох місяців після аварії на Плутоні. Кожна ніч нагадувала про той жах, який мені довелося пережити. Спогади настільки добре в’їлися мені в пам’ять, що навіть гіпноз не зміг їх звідти витягнути. Ці чудовиська з скляними голосами, очима, руками. Їх жахливий сміх, який змушує сходити з розуму. Скільки ще я пожинатиму плоди тієї катастрофи?

І величезне прохання: мені потрібна критика. Зараз я, як авторка, знаходжуся в жахливому стані. Мені постійно здається, що мої роботи абсолютно нікому не потрібні та не мають майбутнього. Я не прошу від вас тішити моє его, але прошу показати шлях з цієї ями. Конструктивна критика стосовно стилю та сюжетних рішень, почуття, які викликають мої тексти, ваше ставлення до героїв, дуже грубі систематичні помилки (бо звичайні механічні помилки або пунктуаційні промахи це проблема скоріше редагування, тому в критику виносити їх беззмістовно) будуть мною почуті та стануть мотивацією для подальшого розвитку. 

Дуже важко хотіти писати, але бути далекою від творчого середовища як такого. Тому я б дуже хотіла, щоб хтось прочитав хоча б один мій твір і допоміг мені стати кращою. 

Вибачте за такий довгий пост і дякую за увагу!