Новинка! Незабаром!

Вітаю, мої любі читачі! Зовсім скоро почну публікувати свою нову книгу "Літо плюс кохання". Точної дати ще немає, адже не знаю, коли знайду вільний час. Можливо, це станеться вже завтра.

Новинка світла, тепла, приємна, наче літо. Головні герої - підлітки. Місце дії - літній табір.

Анотація:

Що може бути краще за літо, проведене у таборі на березі моря? Все вірно, закохатися по самі вуха в милого хлопця! Залишилось тільки привернути його увагу. І все, здавалося б, має бути бездоганно. Але під ногами починає плутатися один симпатичний "хвостик", який, на перший погляд, щиро хоче допомогти, а насправді робить тільки гірше! А ще добряче дратує! І злить! Як відчепити від себе прилипалу? Можливо, провчити? Чи ігнорувати? Або краще здружитися врешті решт?

Зовсім скоро зустрінемося!

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Богдана Малкіна

2619

відслідковують

Інші блоги

Джулія Ромуш

Ми так не домовлялися...

В цей день ці гарні знижки для Вас, любі!!! Заволодій мною - До контракту входить все, що я забажаю, - бос нависає зверху, обпалює обличчя своїм диханням. - Ми так не домовлялися, - заперечливо хитаю головою, це занадто! -

Тетяна Гуркало

Книга закінчена

Викладка Місто в спадок завершена. Хто не знає, книга безкоштовна. Це фентезі про хлопця, який одного разу одержав листа і дізнався, що йому належить дивний спадок — ціле місто. Правда, не в тому сенсі, про який можна

Віка Лукашук

Блог подяки. Давайте подякуємо одне одному)

Вітаю кожного!) Не знаю, чи знайде цей блог свій куточок серед цікавеньких книжкових новинок, однак хотіла б приділити час тому, що ми частенько забуваємо в реальному житті. В кожного трапляються складнощі, неприємні моменти,

Ярл Конг

Як так?

Шикарна знижка сьогодні! Пастка для мажора - Як розплачуватимешся, крихітко? - Заганяє мене в кут і нависає зверху. - Ти зовсім здурів?! Я тобі нічого не винна! - Намагаюся ухилитися і проскочити повз хлопця. - Винна

Рошаль Шантьє

Життєво.Емоційно.Відверто❤️максимальна знижка і...

— Ви щось забули, пане Лісовський? — кажу, не обертаючись. Бо ні бажання бачити його знову, ні відваги. Вони вийшли з кабінету хвилин зо десять тому і, я була у своєму праві підійти до вікна, що виходить на місто, аби