А ви пам'ятаєте свою дитячу мрію? Пам'ятаєте це солодке відчуття надії? І теплу руку підтримки, що стискала вашу долоньку? І лагідний, але впевнений голос, що шепотів на вушко: "Ти впораєшся! Ти зможеш!". Для Жені таким голосом була бабуся.

Читаючи роман "Здолай", повсякчас згадувала свою бабусю. Вона ніби й займалася своїми справами, а тоді без попередження заходила до мене і запитувала: "Ти вже щось написала? Як це ні? А що, я замість тебе писатиму? Давай швидше! Що я буду у вечері читати?". Ось так з’являються доморощені письменниці.
А як щодо балерин? Що потрібно аби створити балерину? Мрія? Надія? Підтримка? Удача? Диво? Дізнайся прямо зараз! Долучайся до читачів роману Хелен Соул "Здолай"!

Анотація до книги "Здолай"

"Я не здамся!" Її девіз по життю, але доля вирішила перевірити на міцність, ламаючи всіма можливими способами.
Євгенія з дитинства мріяла про велику сцену Національного академічного театру опери та балету. Їй неймовірно подобались ті граційні дівчатка, що вільно літали над сценою, виконуючи па.
Вона займалась балетом увесь вільний час, адже жила музикою та рухами. Щоб досягти цілі й потрапити на велику сцену, потрібно не лише пройти відбір у балетну школу. Потрібно вибороти своє місце під сонцем, щоб мати хоч шанс стояти на заповітній сцені.

Смачний шматочок:

Женя повернулася за столик адміністраторки. Квапливо продовжила звітувати. Олена Дмитрівна й слова не сказала. Дивилася на дівчину, час від часу зводячи брови догори.

— Чудова робота! — сухо відказала вона, коли Женя закінчила звітувати. — То хто цей хлопець?

— Яка вам різниця?

— Ти досі живеш з моїм племінником, тому мені є діло до твого особистого життя.

— Добре, я вам скажу. Стас студент балетного училища й мій знайомий. Ми будемо тренуватися разом.

— Як цікаво! — задоволено всміхнулася жінка. — Отже, ти зовсім скоро з’їдеш. Я задоволена, — вона підвелася, зібрала свої папери до купи й мовчки пішла до кабінету.