Додано
30.10.21 17:25:47
Здолай! На шляху до мрії!
А ви пам'ятаєте свою дитячу мрію? Пам'ятаєте це солодке відчуття надії? І теплу руку підтримки, що стискала вашу долоньку? І лагідний, але впевнений голос, що шепотів на вушко: "Ти впораєшся! Ти зможеш!". Для Жені таким голосом була бабуся.
Читаючи роман "Здолай", повсякчас згадувала свою бабусю. Вона ніби й займалася своїми справами, а тоді без попередження заходила до мене і запитувала: "Ти вже щось написала? Як це ні? А що, я замість тебе писатиму? Давай швидше! Що я буду у вечері читати?". Ось так з’являються доморощені письменниці.
А як щодо балерин? Що потрібно аби створити балерину? Мрія? Надія? Підтримка? Удача? Диво? Дізнайся прямо зараз! Долучайся до читачів роману Хелен Соул "Здолай"!
Євгенія з дитинства мріяла про велику сцену Національного академічного театру опери та балету. Їй неймовірно подобались ті граційні дівчатка, що вільно літали над сценою, виконуючи па.
Вона займалась балетом увесь вільний час, адже жила музикою та рухами. Щоб досягти цілі й потрапити на велику сцену, потрібно не лише пройти відбір у балетну школу. Потрібно вибороти своє місце під сонцем, щоб мати хоч шанс стояти на заповітній сцені.
Читаючи роман "Здолай", повсякчас згадувала свою бабусю. Вона ніби й займалася своїми справами, а тоді без попередження заходила до мене і запитувала: "Ти вже щось написала? Як це ні? А що, я замість тебе писатиму? Давай швидше! Що я буду у вечері читати?". Ось так з’являються доморощені письменниці.
А як щодо балерин? Що потрібно аби створити балерину? Мрія? Надія? Підтримка? Удача? Диво? Дізнайся прямо зараз! Долучайся до читачів роману Хелен Соул "Здолай"!

Євгенія з дитинства мріяла про велику сцену Національного академічного театру опери та балету. Їй неймовірно подобались ті граційні дівчатка, що вільно літали над сценою, виконуючи па.
Вона займалась балетом увесь вільний час, адже жила музикою та рухами. Щоб досягти цілі й потрапити на велику сцену, потрібно не лише пройти відбір у балетну школу. Потрібно вибороти своє місце під сонцем, щоб мати хоч шанс стояти на заповітній сцені.

Смачний шматочок:
Женя повернулася за столик адміністраторки. Квапливо продовжила звітувати. Олена Дмитрівна й слова не сказала. Дивилася на дівчину, час від часу зводячи брови догори.
— Чудова робота! — сухо відказала вона, коли Женя закінчила звітувати. — То хто цей хлопець?
— Яка вам різниця?
— Ти досі живеш з моїм племінником, тому мені є діло до твого особистого життя.
— Добре, я вам скажу. Стас студент балетного училища й мій знайомий. Ми будемо тренуватися разом.
— Як цікаво! — задоволено всміхнулася жінка. — Отже, ти зовсім скоро з’їдеш. Я задоволена, — вона підвелася, зібрала свої папери до купи й мовчки пішла до кабінету.
Марія Луіза Коллє
213
відслідковують
Інші блоги
Якби я описала те що відбувається в книзі Лєна Міле, так наче пишу про власну, це звучало б приблизно так: Хлопа виштовхують з електрички, хлоп їхав до конкретної бабусі, але падіння внесло значні корективи в пам’ять
Мої любі, насамперед хочу сказати вам величезне дякую. За вашу підтримку, теплі слова та коментарі. Повірте, для мене це дуже багато означає. ❤️ Я потихеньку намагаюся повертатися до роботи. Не так швидко, як мені хотілося
Принесла вам анонс майбутніх оновлень. Карти відкриваються... На Мира чекає непроста розмова з батьком. Настав час незручних запитань, відвертих відповідей та одкровень. Та чи всі вони будуть щирими? Чи дізнається Мир
Привіт, мої улюблені людини! (с) ❤️ Останнім часом, як ви, мабуть, знаєте, у мене назбиралося чимало коротких історій - про кохання, родинні кризи, смішні життєві ситуації та дива, які трапляються тоді, коли їх зовсім
– Дівчата, не напосідайтесь так на вашого брата – певна, йому ще стане часу про все вам розповісти. Натомість я б хотіла дещо запитати у леді Міларіен…
– Можна просто Міла, і без титулів, – чемно промовила темна
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКнига про те, що не можна здаватися, не можна ламатися під натиском подій та людей! Чудова історія! Дякую!
Вже у бібліотеці. Дякую))
Дуже гарні слова. Дякую за рекомендацію
Дякую)))
Чудова рекомендація))
Так гарно написали, що я відразу про свою бабусю згадала. Найкращу в світі, руки якої завжди були наморені але пахли свіжим хлібом!!! Дякую вам за ці відчуття. До землі клонюся. Бо у спішці свого життя ми часто забуваємо про те, що згадувати треба частіше, аби людьми залишитися...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати