Тим часом шукач Оліфу все віз і віз. Перший шок минув і тепер вона відчувала сильне занепокоєння і роздратування на саму себе. Чому вона так легко дала себе схопити? Дурна вона жінка, дурна. Правильно Орябок завжди наголошує, що її проблема в поспішності. Ну хто заважав виїхати їй удень? Вона б усе одно не добралася до Ардінни за одну ніч. А вона в неї дівчина взагалі розумненька – знайшла б як сховатися.

Жінка перегнулася униз і відразу відсахнулася. Під ними були хмари і ледь-ледь виднілася земля. Коли вона підняла голову вгору, побачила зірки, такі близькі, як ніколи. Вона тепліше закуталася в плащ. Їй стало якось моторошно. Тут було так тихо, лише чутно було легке поскрипування осі возу.

Шукач уважно вдивлявся у небо, котре частково перекривали хмари. Зненацька попереду замиготіли яскраві вогники. Чоловік пришвидшився, і скоро вона побачила цілу вервечку возів, котрі повільно рухалися. Люди вільно пересувалася з одного на інший, весело балакали і сміялися. На багатьох палали невеличкі вогнища, в котрих вогонь був зеленим. Жінка затремтіла ще більше. Віяло чарами, зоряними чарами.

У главі "Зоряні чари" ви сьогодні не зустрінете головної героїні, але зустрінетеся з шукачами й вип'єте з ними чаю.

Сьогодні ще й нова частина до "Про сонце. Духів. І бажання." І як ви вже здогадалися з оголошення, на нас чекають веселі скелетики:

Вони йдуть вузькою вуличкою. Впираються у паркан. За ним горить вогнище. Лунає музика. Хтось весело виспівує. Чують такий мотивчик…

- Скеллетон. Скеллетон.

Бім-бом-бом, бім-бом-бом.

У нас сьогодні веселе свято – Скеллетон.

Бім-бом-бом, бім-бом-бом.

Скеллетон. Скеллетон.

Бім-бом-бом, бім-бом-бом.

І так по колу. Одні й ті ж слова. Одна й та ж мелодія.

- Щось я сумніваюся, що вони зможуть сказати щось розумне…

- Полізли. Це скелети. У них повинні бути очі, котрі бачать.

- Очі ж і створені, щоб бачити.

- Які у скелетів можуть бути очі?

Буду вдячна за коментарі і вподобайки)