Продане кохання.

Вітання. 

Сьогодні діє знижка на книжку "Продане кохання"

* * * 

— Ти пам’ятаєш про що я тобі вчора говорив? Прикипівши поглядом до дружини поцікавився Борис.

   — Про що саме? Байдуже перепитала вона .

Фермер звузив зіниці із образою у погляді дивився на дружину, йому здавалося вона спеціально вдає дурепу.

— Дарино у нас сьогодні вечірка. Зірваним тоном нагадав чоловік. - Ти маєш прослідкувати щоб усе було на найвищому рівні.

Дарина важко зітхнула і опустивши очі тихо заговорила.

— Борис елітна вечірка це не флешмоб…. Я не хочу тебе підвести, я справді у цьому нічого не тямлю.

  — Не обманюй. Прикрикнув фермер. - Я нізащо не повірю що ти досі не була ні на одній закритій вечірці. Тобі нічого особливого не потрібно робити просто включити мізки. Голос фермера став низьким в ньому добре чулася лють. - Ти ще вчора мала обрати сукню, але тицього не зробила. Ти не маєш права мене підвести, адже сьогодні ти повстанеш перед моїми друзями і партнерами як моя дружина, а моя дружина виглядати на всі сто. Бо моя дружина -моя візитна карточка, а точніше частина мене і для мене не мало важливо, що про тебе подумають мої колеги і партнери.

Коли він зробив паузу Дарина розгублено запитала.

— Борис навіщо це все? Ти ж просто купив мене як повію?

   — Прикуси язик, дурепа. Заверещав Борис , від цього крику Дарина аж здригнулася і яблуко вилетіло із її рук покотившись по підлозі. Сльози виступили на очах жінки, його слова ії ображали і принижували, але будь-що сказати більше вона побоялася. Їй було соромно що він кричав бо цей крик стовідсотково чув увесь обслуговуючий персонал у домі.

  — Я чути більше цього слова не хочу, а якщо ти хочеш відчути як це бути повією, я тобі зараз це влаштую. Роздягайся. У мене часу обмаль.

Вона дивилася на чоловіка великими очима, а він наближався, Дарина відчула як спазм стис горлянку і їй катастрофічно не вистачає кисню і раптом в очах потемніло.

Фермер не зовсім розумів що відбувається, але встиг підхопити дружину на руки, цим самим вберігши її від падіння. Тримаючи жінку на руках він налякано відкликнув її.

— Дарино!

Вона не реагувала і чоловік подався із нею до дивану на який і вклав дружину. Прожогом кинувшись до дверей він позвав економа. Володимир високий худорлявий чоловік, якому уже було під п’ятдесят примчав по першому зову і увійшовши у кабінет діловито запитав.

— Борис Федорович, ви звали що трапилось?

  — Де у нас в біса нашатирний спирт? Зірвався фермер. Володимир митью кинувся до аптечки, яка була в кабінеті і подав господареві те що він просив.

  — Все можеш іти. Суворо наказав Андреєв. Володимир вийшов налякано оглядаючись, а Борис відкрив флакон із рідиною із специфічним запахом підійшов з ним до дружини. Поводивши флаконон їй під носом він страшенно хвилювався за неї. Жінка повільно почала приходити до тями а отямившись остаточно хотіла сісти, та Борис не дав їй цього зробити і із полегшенням зітхнувши попросив.

   — Полежи не вставай , ти щойно знепритомніла.

  — Не чіпай мене. Крізь ридання попросила налякана Дарина. Вона усе пам’ятала і страшенно боялася його. В той момент коли він наказав їй роздягатися, бо у нього не має часу у її голові повстала картинка із того сну де Борис гвалтував її.

Фермер який сидів поруч біля дружини піднявшись закрутив флакон із ліками, а тоді поставив їх назад в аптечку.

Незважаючи на його прохання Дарина таки повільно сіла, нею ледь не трусило, та стримувати себе вона більше не хотіла, хоча боялася що її непокора може нашкодити Олегові, та вона старатиметься бути об’єктивною, хоча цьому варвару мабуть байдуже.

— Я знаю, що я річ, яка належить тобі –я це усвідомлюю і пішла на це свідомо. Я була змушена у мене іншого виходу не було і це не благородство –це безумство. Голосом з хрипотою говорила вона. – І хоча я річ та в першу чергу, май хоч краплю поваги до мене –я все ще жива і все ще людина. –Я розумію, що ти можеш собі дозволити із кого завгодно, але себе на сміх виставляти не потрібно. -Беручи мене за дружину ти знав хто я. Ти ж попередньо навів усі справки, щодо мене, я у цьому навіть не сумніваюся. Вона перевела подих і продовжила.

  — Щоб вивести мене у світ потрібна була спеціальна підготовка, та якщо ти хочеш порозважатися, то сьогодні у тебе буде така можливість, але знай сміятимуться не лише із мене.

Ледь піднявшись Дарина похититуючись подалася до дверерей навіть не уявляючи якою буде реакція чоловіка на її слова та було якось байдуже. Зовсім несподівано вона опинилася у міцних чоловічих обіймах. Невтримавши емоцій вона заридала.

— Не плач. Тихим голосом попросив Борис, чим не абияк здивував жінку і ще більше розчулив її. Зібравши усі сили Дарина опанувала себе і хриплим голосом попросила.

  — Можна я залишусь одна.

Андреєв шумно зітхнув і глянув на годинник, було 09:13. Година уже не рання адже гості запрошені на 17:00.

— Я віднесу тебе у спальню. Тихо кинув він.