Млосне відчуття, коли не хочеш писати, певно знайоме усім. І це не той випадок, коли просто накочує прокрастнація, як от зараз у мене - замість того, щоб писати проди, я пю каву, нудюсь і пишу блог. Ні. То зовсім інше відчуття. Коли в голові пустеля, а все написане раніше задється такою фігнею, що навіть відкривати соромно.
Я втрапила в пастку вигорання після конкурсу Кохання не купити. Жорсткий дедлайн, завищені вимоги до самої себе, призвели до того, що після крапки в історії Спадщина з сюрпризом я не могла себе змусити щось написати тривалий час. Я доробляла переклад Ляльки але сил завершити книгу у мене не вистачало. Двадцять тисяч знаків стали нездоланною перепоною.
Шибайголова, що на той час був в процесі теж провис. Я знала цю історію, але писати її не могла. Не зважаючи на те, що книга за своєю глибиною лідирує серд моїх улюблених.
Тоді ж зявився Стокгольмський синдром який зараз просто висить заморожений, чекаючи свого часу. Книга ця була розпочата саме з метою вийти з кризи. Я цілком погоджуююсь з думкою, що коли писати не можеш, а натхнення немає зовсім, то найкращий вихід - все одно писати. Писати хоч щось. Хоч по сторінці в день, розкачуючи свою музу. Інакше можна увійти в піке з якого потім будеш виходити дуже довго.
Але справжніми ліками для мене стали співавторка Леся Найденко і наша робота Спіймати шахрая.
Легка, невимушена історія двох аферистів, що намагались перехитрувати одне одного просто вдихнула нове життя в мою творчість. Мій пегас розправи крила, і я повернулась в звичний ритм роботи над творами.
Запрошую почитати смішну історію, можливо і для когось іншого вона стане способом відшукати своє натхнення.
Анотація до книги "Спіймати шахрая"
"Щоб спіймати шахрая, Александера Бенна, треба спеціальні знання та навички", - подумали в поліції. І запросили до співпраці місцеву аферистку Русю, що залізною рукою тримає в покорі місцевих гопників. Самій Русі особливого вибору не залишили – або тюрма, або співпраця з копами. Тож все про що мріє дівчина – обчистити Алекса Бенна, щоб відігратися на ньому за свою ганьбу.
Алекс вважає, що Руся багата,ласий шматочок для нього, і використовує свої кращі прийоми зваблення, в розрахунку непогано заробити. Хто кого переграє? А якщо в справу втрутиться кохання?
Ну і нагадую, що з наступного тижня всіх чекає нова історія про школу відьом в співпраці з Марі Карімей, а також до кінця жовтня буде викладено історію до Геловіну. Теж в співавторстві. Вже з іншою талановитою авторкою. Але хто це буде поки - інтрига.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГоловне - пам'ятати, що й цей стан також мине. Тоді все виглядатиме простішим і не таким вже руйнівним. Натхнення, Аню!)
Мене досі не полишають спогади та ті неймовірні почуття, які ви подарували своїми книгами. Її ангельські очі... Неймовірно чудова книга, досить колоритна і захоплююча. Як і багато інших. Натхнення Вам і Вашій музі.
А про шахрая все ж почитаю...
В мене певно зараз теж такий стан. Намагаюсь, намагаюсь, але нічого не виходить. Голова обертом. Але так хочу знову почати і не можу. Заходжу, дивлюсь і зависаю. Наче той глюк. Що це таке? Я вже в паніці. Але потрібно брати себе в руки. Підбирати свої соплі і починати працювати. Мене чекають))
Анна Пахомова, Так, люба. Я дуже на це сподіваюсь))
О, мені здається, що після конкурсу багатьох переколотило))
А Шахрай приніс мені стільки задоволення в процесі, що залишається однією з найпростіших (але не гірших) в написанні книг)
Леся Найденко, Так)) ми показали максимум на тому конкурсі))
І я все мрію про фільм за мотивами Шахрая)
Ох, Анічка, я тебе так розумію! Конкурс і мене загнав в стан, з якого виходила 3 місяці. Коли дописала останні рядки "Місії", в мене ще була "Принцеса 2" в процесі. І я так її мучила, писала в той день, коли вже треба викладати, хоча ніколи такого не роблю. Навіть на коментарі відписати не могла/не знаходила час/не мала натхнення... а коли її дописала, просто зникла на 3 місяці. Я щиро думала, що все, каюк. Написалася. І якби не мій чоловік, я б, певно, не знайшла сили повертатися до творчості. Ліками для мене став він і моя любов до султанських інтриг. Я бажаю тобі успіху, натхнення і ніколи не потрапляти в таку ж пастку вигорання))))
Юліанна Бойлук, Дякую, Юлю)) щиро рада, що ти маєш таку підтримку вдома, це багато коштує)) бажаю твоїй музі ніколи більше тебе не полишати!))
Так, це дивовижне відчуття, коли виходиш з такого стану. Тільки тоді розумієш, наскільки все було не так. Хай ніколи не вертається!
Наталія Девятко (Natalia Devyatko), Але воно неминуче) як не старайся )
Нехай минає нас ця зараза стороною. Тьху тьху тьху
Мартін Штарк, О так))
"Спіймати шахрая" - чудова і по-хорошому легка книга. Натрапивши колись на перші глави, було неможливо відірватися через атмосферу легкості.
А виявляється то був вихід з вигоряння.
Рома Аріведерчі, Дякую)
Аню, бажаю Вам горіти, палати, палахкотіти та не вигорати)))
Нехай іскрами від вогнища творчості розлітаються яскраві твори, а читачі завжди підкидають коментарів у полум'я процесу написання!!!
Інколи тривалий процес (не тільки написання твору) відбирає багато сил та виникає бажання закинути розпочату роботу, але друзі, рідні та кохані завжди підтримають)))
А у Вас є добряча банда прихильників, послідовників, читачів, які чекають на продовження і це є своєрідним "чарівним пенделем", який змушує сідати до роботи)))
Надсилаю тисячі повітряних поцілунків та чекаю на оновлення творів)))
Музоооо, прийди !!!!
Alesia, Дякую ❤️!))
Я щиро радію своїм читачам, вдячна що вони у мене є) і щоразу відчуваю провину коли не вкладаюсь в графік продовженнь.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати