Вона іде... у день (+анонс новинки до Геловіну)

Угорі сяяли зорі й вона мимоволі замилувалася ними. До божевілля хотілося протягнути руку й опинитися серед них. Жінка здригнулася й притиснула руку, котрою зробила цей жест, до штанів. У горлі відразу утворився ком. Переборюючи себе, вона піднялася, опустивши очі, й потрохи пішла.
Не пройшовши і декількох кроків, вона підняла голову догори й завмерла.
Мерехтливі цяточки, здається, засяяли ще яскравіше. На чорному небі вони виглядали, як королівська оздоба для корони, котру от-от зараз одягне примарний володар і запанує мир і спокій в усьому світі.
Жінка прикрила очі й облизнула губи, а потім тихо пробурмотіла: «Це лише данина ночі.»
Минула хвилина, друга, а потім вона відкрила рота й заспівала:
Шепоче вітер у вітті.
Бурмоче камінь на землі.
Шепочуть люди тихо,
Що збираються вийти зі спалахом першої зорі.
Ці люди дивні – вони йдуть у ніч.
Ці люди божевільні – вони жартують в таку мить.
У них немає страху чи жахіть.
Вони ідуть спокійно, вони ідуть у ніч..

Це невеличкий шматочок із нової глави "Вона іде... у день" із "Зоряного меча". Сподіваюся, вона буде цікавою)

Новинкою ж стане історія до Геловінського флешмобу. Я довго думала над тим, хочу чи не хочу створювати новий світ для неї, і вирішила що не хочу, тому взяла за основу "Зоряного меча".

З обкладинкою поки що все складно, тому що з назвою я ще не визначилася, але на вихідних і вона вже з'явиться у якомусь вигляді.

Нове оповідання буде таким собі приквелом до "Зоряного меча". В ній розповідатиметься про час, коли він тільки став таким злом і одне з лихих дій, котрий скоїв напередодні...

Це буде жахастик. Сподіваюся, буде моторошно. Ну, смішно точно не буде, тому що з такого не сміються, але, сподіваюся, плакати будуть не над моєю нерозумною голівонькою)