Він жестом запропонував мені зайти до альтанки, де на невеличкому столику стояв глечик води з льодом, скибками лимону та гілочками м'яти. Поруч були дві склянки та коробка з тістечками.

— Гм, — я окинула це все поглядом та з підозрою глянула на Даніеля. — Ти когось ще чекаєш?

— Та ні, — з усмішкою відповів він. — Це для нас.

Звівши до перенісся брови, я подарувала йому погляд, з ледве помітною ноткою невдоволення.

— Не подумай нічого зайвого, — підняв він вгору руки, правильно розтлумачивши мій настрій. — Просто вирішив тебе пригостити та подбав про наводнення організму в таку спеку.

Ще мить пильно вдивляючись у його перебільшено невинне обличчя, я зітхнула і все ж сіла на лавку в альтанці. Хай собі думає, що хоче, та я сприймаю нашу співпрацю виключно як ділову. Та і навряд після розриву з Адамом взагалі захочу стосунків найближчим часом

Мить знадобилася мені, аби оволодіти собою. Я кліпнула та ще раз уважно глянула на чоловіка: високий, стрункий, гарно укладене русяве волосся, чіткі риси обличчя. І абсолютно звичайні каро-зелені очі. Скільки не вдивлялася, так і не побачила аномальної «блискучої яскравості».

Схоже, я все ж занадто вразилася сьогоднішнім сном, а гра світла зіграла зі мною поганий жарт.

Замислившись, я не одразу зрозуміла, що непристойно довго роздивляюся незнайомого чоловіка, а тиша в альтанці стала надто незручною.

— Е-е-ем, Ніколь, це Стас, — здивовано позираючи то на мене, то на нього, промовив Даніель. — Я тобі про нього розповідав. Усе гаразд? Ніколь?

— Так, — я повернулася до Даніеля, намагаючись виглядати якомога невимушеніше. — Просто мені здалося…

Ні. Мабуть, все ж не варто розповідати про дивні сни та яскраво-смарагдові очі.

— …знайомим ваше обличчя, — промовила я вже до Стаса. — Вибачте, це було недоречно. Я Ніколь, журналістка «Столичного Об'єктива».

Підвівшись, я подала чоловікові руку. Він потиснув її та чарівно всміхнувся.

— Немає за що перепрошувати, Ніколь. Який чоловік образиться, коли його розглядає така чарівна дівчина? І можна на «ти».

— Власне, нам потрібна твоя допомога, Стасе, — перервав цей потік неприкритого флірту Даніель.

Він виглядав дещо збентеженим та занепокоєним. Не хоче, щоб його друг приділяв мені увагу? Я теж, звісно, не горю бажанням, але й сама можу себе відстояти, якщо потрібно. Проте якихось ознак невдоволення на його обличчі я не побачила, тож, можливо, справа в чомусь іншому. Менше з тим, зараз варто приділити увагу насамперед справі. І чому це мене взагалі хвилює внутрішній стан Даніеля?

Хто ж такий цей Стас і що він розповість — дізнатися можна вже в останніх оновленнях.

А якщо хочете більше візуалів, спойлерів та цікавинок — запрошую вас підписуватися ще й сюди: 

(усі зображення клікабельні)

З щирою вдячністю, любов'ю та накращими побажаннями до своїх читачів ❤️