Усім привіт! Моє натхнення потрохи повертається до мене, тож вирішила не гаяти часу й нарешті завершити блог, який розпочала писати ще декілька місяців тому. Що ж, краще пізно ніж коли))). 

Розпочнемо!

Мої історії — драматичні, проте завжди зі щасливим кінцем. Пишу про сімейні стосунки, життєві випробування, все це приправляю таємницями, ну й звісно куди без шаленого кохання. 

  "Між сходом сонця"

Йдеться про приховані проблеми дитинства, які залишили чималий відбиток тепер вже у дорослому житті героя. Олег намагався від коханої приховати правду про його важке минуле, він прагнув стати кращим задля їхнього кохання, та чи це можливо, коли душевна травма така глибока, а образа на рідного кривдника ніяк не відступить. 

В цьому творі я неабияк пройнялась долею головного героя, на жаль, нещасне дитинство завжди залишає слід у житті людини, і це невимовно сумно.

"Прощення"

Книга розповідає про вміння прощати не лише тому, хто завдав болю, але й самому собі. Про примирення зі собою та своїм сумлінням. 

Образа на найрідніших людей засіла в серці головної героїні. Цей важкий тягар Антоніна пронесла крізь роки, доки не зрозуміла та не прийняла всієї правди. Втім, інколи буває надто пізно. Зумівши пробачити батькам, собі пробачити жінка не могла. Докори сумління, які виникли після втрати найрідніших, неабияк вплинули на подальше життя головної героїні.

Зізнаюсь, ця книжка вдалась мені не легко. Доволі драматична історія, яка викликає різні емоції. В цьому творі я намагалась сказати, що образа, це непосильний тягар, який тягне на дно людську долю, потрібно вміти прощати й відпускати, задля власного спокою і щастя.  

"Аромат лаванди"

Правду кажуть, що між коханням і ненавистю — тонка межа. В цій історії про залежне кохання чоловіка до дружини. Про страх, який полонить та водночас змушує шукати вихід й порятунок. 

На жаль, сьогодні за щасливим сімейним життям часто приховується жахлива, гірка правда абьюзивних стосунків.

"Крок до межі"

Перетнути межу вкрай легко, втім, виправити скоєне, інколи — неможливо. Ця книга про материнську любов, яка не знає меж, яка здатна зруйнувати щастя власного сина. 

Знаю не з життя випадкових людей, коли матері всяко намагались втрутитись в життя рідних дітей, вважаючи, що мають на це право, адже їм краще знати, як жити й бути. 

На цьому поки що все. Дякую, хто читав!

А я нарешті розпочала працювати над новою історією, не менш життєвою та цікавою. Натякну, розповідь буде про дружбу;)

До зустрічі, мої любі!