Рік на Букнет! І трохи відвертості від автора))
Все хотіла написати цей блог, та якось руки не доходили)
Недавно виповнився рік, як я на Букнет. Зазвичай прийнято підводити підсумки, та я хочу трохи розповісти про себе. Це для того, щоб читачі краще познайомилися зі мною))
Пишу я вже не перший рік. Але зрозуміла, що мені це подобається, далеко не в дитинстві. Хоча зараз розумію, що тоді все ж були певні знаки. Мені подобалися історії. Слухати, розповідати, грати на сцені (я ходила у дитячий театральний гурток).
А зараз хочу трохи розповісти про початок мого творчого шляху саме як автора. Першу книгу я написала у 16 років. Другу у 17. І от саме друга книга стала першим моїм серйозним творчим випробуванням.
Моя перша публікація в інтернеті була невдалою. Кажучи коротко, то це був епік фейл. Я була підлітком, сповненої тієї юної впевненості і віри у те, що моя історія обов'язково має зацікавити інших.
Я писала історію, а потім переписувала. Вкладала в неї душу, сили і почуття. І ось після декількох років праці я таки наважилася опублікувати її в інтернеті. Це було правильним рішенням. Але разом з тим я зробила велику помилку - не дізналася заздалегідь правила гри так званої "сетератури".
І це був провал.
Як пам'ятаю, рік приходила до тями. Було боляче. Я довго після того нічого не писала. Сумнівалася, чи достатньо в мене хисту для цього.
Та минав час. Бажання знову спробувати зростало в мені з кожним днем. І ось нові герої і нова історія просилися у цей світ. В якийсь день я усвідомила, що моє бажання писати більше, ніж страх нової невдачі.
Саме тоді я сказала своїй образі "ні". Ні - я не здамся. Ні - я не опущу руки. Ні - я не стану ховатися від поразок.
Я спробую знову, і хай буде, що буде.
Звісно, це був тільки початок мого нового етапу на шляху до мети. Те роздоріжжя, яке дало мені відповідь - я хочу писати.
І зараз, коли минуло декілька років, як я продовжую писати історії, я не шкодую. Я продовжую працювати. Продовжую пізнавати світ письменництва і вражатися тому, що він для мене відкриває.
Чого бажаю і іншим - не здаватися і йти до своїх мрій.
До речі, за освітою я архітектор. І саме моє навчання на архітектора надихнуло мене на створення історії у Місті Химер))
А як ви зрозуміли, що хочете писати?
Чи був у вас переломний момент, або ви одразу зрозуміли, що це не просто розвага, а вагома частина вас самих?
19 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю. ))) Це дуже правильно - не опускати руки, перемагати власні страхи. Ви молодець. Успіхів.
Лана Іссан, Дякую Вам за привітання і побажання! Рада, що Ви зі мною згодні :D
Вітаю з річницею) Гарний запис. Тільки, я вибачаюся, що таке сетература? Я не так давно пишу, тому не знаю ще цього терміну.
Аврора Лимонова, )
Дякую за цікавий блог і бажаю натхнення і сил для втілення своїх задумів! Ніколи не можна здаватися. Це справді так. Іноді просто не прийшов час, але те стає зрозуміло згодом.
З річницею! Вона важлива. :)
Наталія Девятко (Natalia Devyatko), Погоджуюся)
Вітаю з річницею! "Академія Міста Химер" - неймовірна серія. Герої прописані чудово, і атмосфера теж на висоті, але якось архітектури не так уже й багато. Можливо, тому що більша частина дії проходить в одному замку)
Дарія Гульвіс, Замовлення прийнято))
Яка гарна річниця! Бажаю щоб це був початок успішного творчого шляху, а далі ви все ставали успішнішими та не втрачали натхнення!
Кейтрін Шкроб, Дуже дякую Вам за теплі побажання! :D
Вітаю з річницею)
Ваша історія надихає) успіху Вам)
Каміла Дані, Дякую Вам за привітання і побажання) Мене теж надихають такі історії, тому рада, якщо і мій блог буде комусь корисним)
Вітаю з річницею!
Ми стаємо кимось або чимось тільки тоді, коли беремо на себе відповідальність. Тобто визнаємо себе, наприклад, письменниками.
Саме ми маємо себе визнати. А не чекати, поки це зробить хтось інший. Ви дуже правильно зробили, коли вирішили продовжити через внутрішній імпульс, а не через зовнішні оцінки.
Бо зовнішній локус контролю тільки заважає розуміти себе.
Рома Аріведерчі, Дякую за привітання! Ото Ви дуже гарно зауважили))) Дійсно, визнання себе, як автора, це дуже важливий крок. Коли розумієш, що в першу чергу писати хочеться, бо тобі це подобається, а не тому що ти відчайдушно біжиш за великим визнанням. Хоча те теж діло приємне))) Але коли приймаєш себе і свої захоплення, починаєш відчувати насолоду саме від процесу. А це для автора дійсно важливо))
Легкого пера вам! У першу чергу робіть те, що вам подобається. Нехай не одразу, але обов'язково знайдуться ваші читачі.
Буяна Іррай, Дякую за побажання! Так, терпіння для автора дуже важливе) Зараз намагаюся комбінувати власні вподобання з бажаннями читачів)) Але дійсно то велике задоволення - знаходити тих, хто розділяє мої смаки. Наразі мені пощастило з читачами, бо вони розділяють мою любов до фентезі :)
Вітаю з річницеюІ
Дуже відверта розповідь, і ви молодець, що не боїтесь розповісти про це, бо певна, дехто з молодих авторів може надихнутися цим прикладом.
Творчих успіхів вам.
Анна Пахомова, Дуже дякую за привітання і побажання! Так, саме подумала, що може комусь то буде корисним. Бо мене в свій час теж дуже мотивували такі історії. Та й вчуся відкриватися людям. З цим мені теж є куди рости х)
Ви - молодець, Авроро! Конче потрібно втілювати мрії у життя. Всі ми робили помилки. Та тут головне не опускати руки. Натхнення Вам!
Софія Чайка, Дуже дякую Вам за побажання і підтримку :)) Точно, помилки - то досвід, який потрібен, щоб розвиватися і досягати мети.
Я дуже рада, що ви не здалися)))) Будь-яка невдача - це лише маленький крок до успіху)))
Софія Вітерець, Так, цілком погоджуюся - випробування нас розвивають і загартовують)) Дякую за підтримку! :)
Ми з тобою чимось схожі. Моя перша невдача була схожою і я так само відходила два роки, а потім знову з'явилась тут. Новий псевдонім. Зміни в історії і самовдосконалення. Я наступила собі на горло і сказала, що зможу. Хоч мене й зараз душить спазм невдачі. Мила, ти молодець. І правильно зробила, що віднайшла в собі сили піди далі)) Так і потрібно!
Аврора Лимонова, Звісно, мила))
Вітаю з такою знаменитою датою. Завдяки Вам щойно перевірила і виявилось, що перший свій розділ першої книги опублікувала 30,09. ДЯКУЮ! Якби не Ви, то би пропустила це свято:)
Аврора Лимонова, Ви багато досягли! Круто!
Вітаю тебе з річницею❤️
Вітаю з річницею! Бажаю багато читачів та успіхів книгам.
Кристина Асецька, Дуже дякую за привітання! :))
Вітаю з річницею!
Наташа Горецька, Дуже дякую! :))
Круто)))) дуже цікаво було почитати)) я перший роман почала писати у 15 і завершила в 19(дилогія)… це було фентезі :) я все свідоме життя знала, що не можу без цього, оповідання писала десь з 9 років :) але моєю справжньою любов’ю стали саме романи)) але напевно тільки останній рік я почуваю себе саме письменницею :) мені дуже імпонує твоя фраза не здаватися і йти до своїх мрій) ще б я додала, що треба мрії перетворювати на цілі, розбивати великі цілі на менші завдання і просто крок за кроком рухатись вперед :) я відчуваю, що власне я, не зважаючи на те, що пишу романи вже 15 років, ще тільки на початку шляху :) тим паче, що одразу українською я пишу всього десь рік))) люблю писати, це невід’ємна частина мене)) і щаслива, що змогла перейти на українську
Холод Влада, Так-так, цілком підтримую! Треба не тільки мріяти, але й діяти))) Хоча саме до розуміння, що творча праця теж вимагає організації, прийшла теж з часом. Саме коли на магістратурі в нас почалася методологія. Тоді й зрозуміла, що треба розбивати великі плани на менші пункти і методично виконувати їх по черзі. Тож тут ти дууже влучно зауважила!
І теж розумію те задоволення, коли вдається писати українською)))
Дуже круто, що ти зараз теж відчуваєш захоплення, як на початку шляху. Бо дійсно завжди є куди рости і розвиватися!))
Дуже дякую, що поділилася своєю думкою! :)
Головне - знайти в собі сили рухатися далі. І вам це вдалося. Прекрасно, що ми можемо поділитися своєю творчістю з читачами, які мають змогу її оцінити. Коли я починала свій творчий шлях, доступ до інтернету був тільки у обраних:)) Тож можу сказати, що вже у дорослому віці відбулася як письменниця.
Дякую, що поділилися своєю історією.
Ліна Алекс, Так, мені зараз важко уявити написання книг без публікацій в інтернеті. І наскільки зараз у авторів більше можливостей ділитися своєю працею. Ви праві, головне, продовжувати працювати.
Дякую, що теж поділилися про себе :))
Авроро, я читаю твої книжки і в мене очі по п*ять копійок - герої настільки класно й реалістично прописані, що я готова повірити в їх існування (і в хвіст, особливо в хвіст!) . Коли читала про появу чорної фігури (вибач, забула, як правильно вона разивається) - то сироти бігли шкірою настільк реалістично все прописано.
А ще описи... Може це через те, що я й сама бувала у більшості місць, котрі описані у книзі, але атмосферу ти перебала просто бомбезно. Я кайфую від кожного розділу!!!
Читаючи книжки я радію, що ти все ж наважилася піддатися спокусі й продовжила писати) Дякую тобі за це)))
Олена Блашкун, Ахах, це дуже приємно, що герої тобі так сподобалися))) Ото я сама до того хвоста небайдужа)) Рада, що не одна я х)) Як й рада, що вийшло передати моторошний образ Невтішної)) Написати про містичний Київ - то була одна з моїх мрій)) Тож рада, що вдалося передати чарівну атмосферу! Гадаю, так, воно трохи інакше сприймається, коли сам побував в якомусь місці.
Дуже дякую тобі за цікавість до моєї творчості і підтримку! :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати