Нещодавно стартував флешмоб від Мар'яни Долі "Перше знайомство". Хотілося запропонувати уривок першого знайомства Марини з Ігорем з книги "Дівчина з полонини".



Раптом думки стали тривожні, бо за нею їхав великий, чорний джип. Таких у Смодні ні в кого не було, тому Марина пришвидшила кроки. Серце геть зірвалось з місця, коли авто все одно їхало позаду підлаштовуючись під ритм дівчини.
—  Гей, кралю! Підвести?
Дівчина обернулася. З вікна висунули голову декілька молодих чоловіків.
— Дякую, я вже прийшла.
Дівчина йшла неасфальтованою вулицею, де з усіх боків були старенькі та нові будиночки.
— А звати тебе як? — запитав вже інший голос.
На цей раз дівчина не оберталася.
— Ксеня — збрехала.
— Та це ж гуцулка Ксеня! — вигукнув один з них.
Хлопці засміялися.
Нарешті Марина підійшла до своїх воріт і мерщій побігла до будинку. Зупинилася біля дверцят, рожевий рюкзак з плечей дістала та на землю поклала.
Авто зупинилось і хлопці вийшли назовні.
— Гей, чи не від нас тікаєш? — зареготав один з них.
Дівчина не дивилась. Рукою шукала в рюкзаку ключі, а в грудях гуло і заважало дихати. Здавалося, що тут і помре від страху. Мамка давно казала, що по селах їздять дорогі авто і дівчат гарних у рабство викрадають. Ніколи з таким не стикалася. Думала, що в Смодну такі не приїжджають, бо ж у місті дівчата гарніші.
— Ти глуха? — питає хтось з чоловіків.
Раптом дівчина почула дзенькіт і все-таки схопила ключі. Обертаючись помітила, як один з чоловіків відкрив хвіртку і направився до неї. В останній момент дівчина встромила ключ в замок і чкурнула в будинок. Там вже у сінях закрилася на гачок і замок.

У двері голосно постукали.
— Гуцулко Ксеню, дай хоч води напитися.
— Дзуськи, — мовила голосно, — Не треба було без запрошення у двір заходити.
— А ти ще огризаєшся?
В голосі незнайомця вже відчувалась злість.
— Ще по пиці дати можу.
Марина почула не зовсім тутешню лайку і побігла в прихожу, аби у вікно глянути. Здалося ніби чула кроки.

Читати книгу "Дівчина з полонини"

З любов'ю Мартін Штарк!