За сторінками... Випуск 4

Як корабель назвеш, так він і попливе...

Не знаю хто сказав ці слова, але то є правда. Принаймні я частенько, купуючи книгу, звертаю увагу не на обладинку (і тим більше не на анотацію), а на назву.

Неймінг! Давайте "поговоримо" за допомогою клавіатури наскільки він важливий.

Я прихильниця небанальних назв. Обожнюю коли в назві вже є інтрига. Наприклад, "Сутінки" (я прихильниця цієї саги. Хто ще? Пишіть в коментах). В голову приходить 100500 тисяч ідей, що ж там відбуваєтьсяв тих сутінках. Круто, хіба ні? До речі, не одразу зрозуміла чому кожна частина знаметитої саги має ту назву яку має. Або "До зустрічі з тобою"... Можна мільйон ідей придумати, що ж там сталось до цієї зустрічі. А потім починаєш читати і - вау!- як так можна круто описувати події. Та ж сама історія з "Після". Мільйон питань "Після чого?", "А що було до...?", "Що ж такого особливого там?". І ти починаєш читати і не помічаєш як "проковтнула" 5 частин. Таких прикладів маса, я ж назвала ті, які зараз на слуху.

Тому (пробачте за нескомність) я обожнюю використовувати прийом загадки в неймінгу. Хто знайомий з моїми історіями, той в курсі.

Тьфу-тьфу, придумати назву мені не складно. Коли я починала писати "10 днів до..." в мене вже була назва. Трохи інша історія вийшла з "Вино. Десерт. Розмова". В мене вже була готова половина історії, але з назвою трохи не складалось. І ось я вийшла на прогулянку і побачила біля однієї з точок продажу кави їхній слоган. З того слогану я позичила "десерт", а "вино" й "розмова" самі додались. З неймінгом до своєї найпершої історії (досі пилиться в столі) вийшло також досить легко - в мене вже була назва, коли в творі було всього декілька розділів.

Як ви придумуєте назви? Чим керуєтесь? Чи змінюються назви ваших історій в процесі написання? Чекаю ваших думок/секретів/порад