Флешмоб "Перше знайомство героїв"

Привіт всім. Ось вирішила долучитися до флешмобу, який запропонувала Мар'яна Доля.

Тому хочу вас познайомити вас з моїми персонажами однієї романтичної історії Кості і Ксенії.

Назва книги "Ти тільки моя"

Вона зовсім недавно на сайті букнет з'явилася у повному обсязі.

І так, фрагменти знайомства:

Я сидів у кафе і пив каву. У кафе зайшла красива струнка дівчина, у неї було коричневе волосся, дівчина була в окулярах, а в руках вона тримала дві книги. Дівчина була вдягнена у зелену сукню, і білі кеди. На її правій руці був красивий браслет. Вона купила собі каву і сіла за сусідній столик відкрила книгу і почала читати. Я дивився на неї з посмішкою.

Вона подивилась на мене і посміхнулась у відповідь, а потім поправила окуляри і продовжила читати книгу.

До неї підійшов якийсь чоловік. Він був не тверезий. Я подумав, як його впустили у такому стані в кафе. Він подивився на дівчину. Дівчина підняла голову і подивилась на нього переляканими очима. Той чоловік почав їй тихо щось казати, я не чув саме що він каже. Але потім я побачив як він взяв її за руку і почав тягнути її до виходу. У неї злетіли окуляри. Я встав з місця і побіг до них.

- відстань від неї — сказав я

- що? — він подивився на мене — хлопчик відстань.

Він вдарив мене, я ледве не впав.

- що ти сказав? — чоловік подивився на мене і я його зі всієї сили вдарив кулаком. Він відпустив дівчину і впав. Тим часом дівчина вибігла з кафе і побігла. Я підняв її окуляри і дві книги і вибіг за нею.

- дівчино! — вона не звернула на мене увагу.

Я відкрив одну з книжок. В книжці була перепустка в бібліотеку. Я подивився як її звати і посміхнувся. Я закрив книгу і пішов додому.

****

Я йшов посередині коридору і раптом зіштовхнувся з якоюсь дівчиною. У неї з рук випали книги і зошити. Вона нахилилась їх збирати, я присів до неї допомагати збирати зошити.

- вибачте мене ― сказав я

- ні, ви мене вибачте, я без окулярів вас не побачила. Дякую що допомогли

Дівчина встала, я віддав їй зашити і вона пішла. Вона мені здалась знайомою. Я дістав книгу в якій лежала перепустка в бібліотеку і подивився на фотографію. Це вона..це ця дівчина з кафе.

- Ксенія! ― крикнув я, дівчина обернулась. Я помахав їй рукою в якій була перепустка в бібліотеку. Дівчина посміхнулась і підійшла до мене

- ми знайомі?

- ні, але, пам’ятаєте вчорашній вечір у кафе

- пам’ятаю і що?

- здається це ваше — я протягнув їй книжки і окуляри

- так це дійсно моє, дякую, як я можу вам віддячити? — вона одягнула окуляри

- ви не проти сьогодні піти зі мною у кафе?

- .....добре, ви знаєте моє ім’я, а я ваше не знаю

- мене звати Костя, зустрінемось о другій годині біля виходу з коледжу?

- добре — сказала Ксенія — мені вже час йти

- до зустрічі — сказав я і посміхнувся.

Сподівюсь вам сподобались ці фрагменти знайомства, якщо так, прошу до прочитання цієї романтичної історії.