Вітаю, мої любі! 

Хочу повідомити, що саме сьогодні була відкрита передплата на книгу 

Помста мажору

Міка Стів, Уля Сер

Поспішіть купити книгу саме зараз, адже в передплаті завжди дешевше. Впевнена, що ви не пошкодуєте, адже там таке..))

Події розвиваються в шаленому ритмі, ну а головні герої точно не дадуть вам сумувати)))

Анотація

Я була чемненькою дівчинкою, яка прагне закінчити навчання з відзнакою. Проте той день змінив усе, в тому числі й мій зовнішній вигляд, оточення, поведінку й решту всілякої маячні!

Пізніше трапився ще один випадок, який розтоптав мене... Та я ж сильна дівчинка, тому піднялась з колін й пішла далі. Але як проігнорувати долю, якщо вона сама мені дає шанс розтоптати мажора, через якого я виплакала ріки сліз? От і я про це — ніяк! 

Діємо тихо, професійно, не емоційно й головне — з розумом!

Уривок

Я така щаслива… на устах усмішка, від якої все давно боліли щоки, проте я не могла не усміхатись, адже вступила сама, без грошей батьків, зв'язків. Я вступила завдяки своїм знанням… Вважаю, що можу собою пишатись.

Весела дівчинка, тобто я, бігла по сходах до своєї аудиторії. До грудей притиснуті книги й зошити. Все ж таки до цього питання поставилась відповідально, та й любила писати, тому впевнена: мої конспекти будуть просто ідеальними. Оце я вам гарантую!

Но голові два хвостика замість розпущеного волосся, але чому я зробила саме таку зачіску у свій перший навчальний день, так й не можу дати відповідь досі. У мене ж красиве густе волосся, довжина якого досягала трішки нижче плечей. То чому б не розпустити його чи не підкрутити, щоб воно спадало красивими хвильками? А я не знаю, щось таке збрело в голову, та й на цьому все.

Я навіть не можу збагнути, навіщо натягнула на себе той клятий сарафан нижче колін, і витягла з шафи маленького білого зайчика й причепила його до свого блакитного рюкзака.

Невже так ходять першокурсники?

Тоді я думала що так, та зараз розумію, що реакція моєї групи була правильною, а не дивною, як тоді мені здалось.