Вітаю, шановні. 

Продовжую марафон  до виходу "Сильна стать".

Отже, що ж поєднує два різні світи Бойка та Хмурого? Довіра до одного дуже стриманного чоловіка.

Сьогодні уривок із "Фальші".

- Якщо я неконтрольований, чому ви наполягаєте на співпраці?

Дядько підвівся, зробив крок до вікна:

- Повторюсь. Лють тебе ростила і як ти не уникав би подібної ролі, злість накопичується. Агресія передається краще, ніж будь-яка інша модель поведінки. Тому що вона не знає меж. Як ти це називав? Демонами? - дядько обернувся до нього: - Матимеш можливість вигулювати своїх демонів.

- Не розумію, - роздратування грає на нервах, як на арфі, - ви збирались доплачувати за моє терпіння, а тепер переконуєте, що агресія це привілей?

Дядько склав руки перед собою, його обличчя немов паралізувало, жодної емоції.

- Трохи тренувань і твоєму гніву знайдеться вихід.

- Цікаво який?

- Наприклад, дозвіл на носіння зброї тобі про щось говорить?

Гріша відчув, як бридке задоволення обпекло шлунок. Він не заперечує, що іноді кляте терпіння ламає йому кістки заживо. Той стан гірший за похмілля в мільйони разів. Лють скалиться на оточуючих, гарчить на рідних, змушує шукати харчі серед образ, брехні і минулого. А він вперто годував сірниками. Та звірюка, занюхавши ласу помсту, хитро вела його до свіженького, аж поки не нажерлась вдосталь.

- А вам не страшно зі мною працювати?

- У мене є досвід із неконтрольованими, - чоловік навіть не кліпає. Голос втратив інтонацію і звучить єдиним глухим потоком: - Але такого як ти я давненько шукаю.

- Якого такого? – Гріша тілом відчуває коливання повітря, що загусло від напруги.

- Із сталевим кістяком.

Попередній блог тут.

Більше історій, візуалізацій та анонсів на сторінці Міла_оповідачка.  Приєднуйтесь!

Дякую, що зі мною.

Зображення належать правовласникам і використані в ознайомчих цілях.