Доброго суботнього дня!

   Вирішила і я приєднатися до цікавезного флешмобу дорогої колеги Марі Керімей" Історія мого рецепту". Щиро дякую за можливість взяти участь і запрошую усіх бажаючих! 

Спочатку, я хотіла опублікувати один з рецептів, що готували мої герої та потім вирішила, що почути про мій власний досвід все ж буде цікавіше. 

   Отже, з десяток років тому, будучи підлітком, зголосилася я допомогти любій матусі підготуватися до новорічних свят. Хотіла показати яка я здібна, як то кажуть у нас в селі — ґаздинька. Матір подумала і вирішила довірити мені приготування такої страви, як холодець з курки(у моєму випадку це був півень).

   Детально все розказала, описала, навіть записала кілька основних моментів приготування цієї страви й вирушила на роботу. Я з листочком в руках, рушила на кухню. Набрала в велику каструлю води, вклала туди півня і поставила на плиту. Готуватися бульйон мав приблизно три-чотири години, на маленькому вогні. Не кипіти, а томитися. Потім треба було додати лавровий лист, цибулинку, моркву і продовжити варити. Коли бульйон був би готовий, треба було витягнути овочі та курку і поставити каструлю з рідиною в прохолодне місце та остудити її.

І тут, розумна дівчинка Мартіна зробила те, чого ніхто не очікував — витягнула м'ясо, овочі, переклала їх в окрему посудину і вилила рідину(прикро, що смайликів не додати). Яким же було здивування неньки, коли вона побачила те, що її донечка приготувала. Ні описати, ні розказати. Слів, повірте, буде не достатньо.

Як ви розумієте, холодець на свята не вдався, зате згадка залишилась на все життя. Мама й досі пригодує мені той випадок) От то вже, ґаздинька, от наготувала. 

Сподіваюсь, що моя історія подарувала вам можливість усміхнутися) Бажаю всім теплого сонячного дня та гарних вихідних. 

З любов'ю, завжди ваша Мартіна!