Привіт, мої хороші!)))
Давненько я нічого не писала в блогах. Хочу насамперед вибачитися перед вами, мої неперевершені колеги!) І, звісно ж, перед читачами. За те, що інколи довго не відповідаю на коментарі під книгами та зникаю звідси.
У мене дуже проста й банальна причина - робота й ще раз робота, яка чомусь останній місяць поглинула мене повністю. Але я виправляюся!) Дуже вдячна Марі Керімей за флешмоб з рецептами. І Ромчику Арівідерчі за неочікуване запрошення...
Не хочу вишукувати у своїх книгах уривки про їжу... Краще напишу тут щось зі свого життя.
Готувати я дуже люблю і, якщо вірити тим, хто куштував, то в мене це гарно виходить. Особливо це стосується випічки й десертів. Хочу розповісти вам трішки кумедну історію мого першого мусового торта.
Це було кілька років тому. Святкували ми день народження мого синочка (відкрию трошки завісу особистого - маю прекрасних старшого синочка та меншу донечку) і вирішила я, як справжня божевільна мама, зробити неперевершений торт власними руками. Відшукала на просторах інтернету суперскладний, але красивий торт з двома різними мусовими прошарками, чотирма бісквітами та двома різними кремами. Спочатку дуже хвилювалася, а чи застигне той мус, а чи вдасться і так далі... І от зробила все строго за рецептом, дотрималася всіх температурних режимів. Залишилося останнє - поставити в морозилку мусовий крем. І я з гордо піднятою головою йду до холодильника, милуюся ніжним кремовим мусом, посміхаюся, наче виграла у лотерею... А у мене дно моєї роз'ємної форми просто відвалюється і все падає та розтікається.
Думаю, не потрібно вам розповідати, на що була схожа моя кухня, коли мус був ягідним! Тому до мегакрутого торта додалося генеральне прибирання кухні.)))
Щодо моїх власних смаків, то я не любитель солодкого, але ранок, який почався з кави та зефірки - це початок вдалого дня!
Любі мої колеги та читачі, щиро запрошую вас долучитися до цього флешмобу. І дуже хочеться прочитати ваші реальні історії!)
Запрошую до флешмобу Христину Маніль та Натіко Маер.
П.С. Я все-таки викрутилася тоді, і ніхто й не помітив, що в торті немає одного мусу!)
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВаууу, та я вже в захваті від кількості і різноманіття прошарків такого торта, незважаючи ні на що!! Хай він так просто не дався, але ж який запал і старання ти туди вклала!! Головне, що не здаєшся ти!! На жаль, через складну дієту у сина (так, в мене теж донька і син, але донька старша))), я далеко з рецептами не розженусь. Іноди доводиться вигадувати якісь десерти майже з нічого)) Але історії такі все одно надихають не здаватись))) Дякую, сонечко))
Аделіна Янг, Дякую, моя зіронько)) Яку тільки школу життя ми не проходимо!!
Я дуже люблю солодке. І зефірки. й мус! А ви дуже винахідлива, недарма ваші книги такі гостросюжетні :)
Аделіна Янг, Точно, так і є!
Смачно написано. Мені аж того тортика захотілося. Чекатиму від тебе посилки:)
Кристина Асецька, Обов’язково))) пошукаю, можливо навіть фото збереглося)
Ммм аж захотілось тортика. Впевнена, що він був дуже смачний.
Дякую за запрошення, від я вже розмістила свій блог. Тож чекаю вас там)))
Аделіна Янг, ❤️
Ти неперевершена! Я теж люблю пекти круті тортики на день народження))) Гарна розповідь. А тортик певно був дуже смачним?
Аделіна Янг, Знайомо... Теж завжди нервую, як щось не, так. Хочеться, щоб все було ідеально, а воно інколи через одне місце...
Дякую, що поділилися "солодкою" історією. З тими роз'ємними тортівницями таки бувають різні неприємності.))) Але добре, що все ж таки все закінчилося добре.
Наталья Русанова, О так) тепер я дуже акуратна з тими формами!)) дякую вам!
Дякую, дуже цікаво))
Каміла Дані, Дякую тобі, що читаєш)))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати