До флешмобу МарІ КерІмей

Дякую МАРІ КЕРІМЕЙ за естафету у кулінарному флешмобі.

Пізніше може ще щось пригадаю, а зараз голова в робочій рутині. Та й кулінар з мене так собі.

А от на чаї та каві я трохи знаюся. І мої друзі цим іноді користуються. 

Один з таких випадків увійшов у книгу "Кохання не купити", пропоную вашій увазі рецепт на випадок, коли холодно і на душі зимно.

Всіх, хто бачить цей блог, запрошую до флешмобу, в осінню пору  історії з приємним смаком і ароматом зігріють Букнет і букнетівців і додадуть гарного настрою :) 

АДЕЛІНА ЯНГ

КРИСТИНА АСЕЦЬКА

МАР'ЯНА ДОЛЯ

ІРИНА МАЩЕНКО

ОЛЕНА БЛАШКУН

МАРТА КРЕЧЕТ

І всі-всі-всі, хто хоче зігріти спільноту  перед осінніми холодами, приєднуйтесь!

Пишіть історії з життя або ваших книг, з покроковими рецептам або просто з настроєм від смачної страви :)

А це моя історія про чай

"Пішли, буде тобі чайна церемонія. Ти яку бажаєш — китайську чи японську?

- Я бажаю одночасно провалитися крізь підлогу і взяти свої слова назад.

- От бачиш, як тобою легко маніпулювати та перемикати тебе, з'їхавши з теми. Ну мені легко. Бо я видатна маніпуляторка нашого часу і всіх часів. Ти збирався напитися води з-під крана, чи в тебе з собою щось є?

- Фух. Мала, вмієш ти налякати. Я й забувся про того придурка, так перетрухав за тебе. Звісно що в мене з собою щось є. Я в машині тримаю недоторканий запас на випадок сніжних заносів. А то поїдемо ми з тобою до Насті на народини малечі, а нас замете вище даху. І відкопають тільки на другий день. Так будемо грітися тим НЗ. Або ні, не будемо. Зараз використаємо? Або хочеш, я буду гейшем і тобі влаштую чайну церемонію? А що, гарна ж ідея!

Він вже порожевів і посміхався своєю звичною недбалою посмішкою.

І лише тоді я змогла нарешті заплакати. І плакала, плакала, плакала...

Мене спочатку гладили по голові, потім відвели за руку на кухню, всадовили обличчям до вікна, відкрили жалюзі. У вікні показували німе кіно про ліхтар і косий нічний сніг.

А потім, вдягнувши мій купальний халат, підперезавши його шарфом на кшталт обі, щоб поли трималися ближче до, гм, центру живота, почали чайну церемонію.

Спочатку набрали води до скляного чайника, потім запалили під ним три круглі свічки в металевих  капсулах, потім довго вибирали сорт аж з трьох наявних, потім змішували всі три сорти в невідомих пропорціях, коментуючи процес дуууже професійно і пафосно, а я вже готова була сміятися з цього моноспектаклю.

Потім Ромка прискіпливо вибирав чашки з чотирьох наявних, але побачивши, як я знову скривилася, подивившись на Славкову, мовчки швидко запхав її подалі в шафку і взяв наші звичні, свою і мою.

Потім гейш на один вечір і знаний у вузьких колах маестро чайних церемоній в одній особі ще трохи помугикали й поклали в чайник, що майже закипів, ванільну паличку,  насипали у воду з рекламної листівки, на якій змішували сорти,  зелене листя різного вигляду. Тим часом свічки згасли. І ми мовчали, аж поки чай не набрав потрібного кольору і прозорості.

Наливаючи пахнючу рідину в моє глиняне горнятко, гейш тричі повернув його за всіма правилами церемоніального етикету, одночасно вклоняючись чашці. Потім з еталонним поклоном передав мені на витягнутих руках чай і заходився повторювати те ж саме для себе. Причому проробив всі поклони й навіть перед своїм порожнім стільцем вклонився з усією можливою повагою.

Ми мовчки вдихнули аромат зеленого листя і ванілі й зробили перший ковток, дивлячись на те, як сніг падає в колі світла від вуличного ліхтаря, вже не косо і швидко, а плавно і так прямовисно, що мені знову здалося — він стоїть у повітрі нерухомо, а ми злітаємо вгору в ароматі весняної зелені.

Роман, що зробив нам весну серед снігу з махрового халата, трьох свічок, гарячої води, ложки листя, ванільної палички і тиші, теж мовчки дивився на снігопад.

Другий ковток був терпкіший і допоміг повернутися на землю, не забираючи відчуття неземного спокою.

Ми ще трохи розтягли задоволення, потім Роман зняв халата і з гейша - майстра втішення зневірених у житті дівчат знову перетворився на мого друга і співучасника витівок “Sub rosa”, про які не завжди знали навіть Настя з... з... з... тим, кого я не хочу називати..."