— Чи щаслива? — здивувалася я. — Ви нарікали на мого батька, що він не питав моєї згоди і мого бажання, коли вирішував мою долю. Хіба ви зробили не те саме?
— А ти не хочеш? — він піднявся на ноги й підійшов, при цьому не зводячи з мене пильного погляду. — Вперше бачу жінку, що не прагне стати законною дружиною султана...
— Я не схожа на інших. Я не одна з тих жінок, що мріють стати султаною. Знаєте чому? Бо я народжена султаною. Я — Мер'єм султан, донька султана Ферхата. Вільною народилася, вільною і помру. Ви ж пропонуєте мені золоту клітку... — такими словами плакала моя душа. Мехмет всміхнувся.
— Вай-вай-вай, як це чарівно! Ти Мер'єм, це точно. Непокірна бунтарка з янгольським обличчям. Та ти забуваєш, що ти більше не султана... Ти була нею, але від твоєї династії нічого не залишилося. Пробач мені, що не вклоняюся. Я з повагою ставлюся до твого горя, але носити траур вічно не проси. Що тримає тебе в палаці? Чому я зобов'язаний утримувати сестру переможених шехзаде? А якщо я відвернуся від тебе, що робитимеш? В служниці підеш? Краще так, ніж стати моєю? Розглянься, красуне, і зрозумій, що в тебе вибір невеликий. Я дарую тобі шанс, за який у твоєму становищі кожна мудра жінка вхопилася б ногами й руками. 
З цим сперечатися важко. Він говорив чітко і чесно, не прикриваючи правду красивими словами. А я мовчала. Що могла на те відповісти? Пів години тому я зірвала з шиї кольє і віддала його племіннику, щоб він мав, на що жити. Якщо відмовлюся, ми загинемо втрьох.
— Навіщо я вам? — прошепотіла пересохлими вустами.
— Ти сама все сказала. Ти — Мер'єм султан, остання жива династійка. Союзом з тобою я підкорю своїх ворогів, усіх, хто досі не визнали мою владу, залишаючись вірними твоєму роду. Ніхто не піде проти мене, я стану сильнішим. Та якщо ти не погодишся, двері палацу закриються перед тобою назавжди. І в вежу теж повернутися не зможеш. На вулиці ти довго не протягнеш, запевняю. Ти ж цими білими ручками не зможеш працювати наймичкою... А це твоє «Я — султана» погубить тебе зовсім... Я хочу врятувати нас обох. Ти подобаєшся мені своєю красою і гострим язиком... Я хочу, щоб ти була моєю. Але просити не збираюся. Час на роздуми сплив. Що обираєш?