Ото Андрій втнув!

Будемо, як новини - коротко про головне із сьогоднішньої проди з "Перевиховання мамусиного синочка":

- Шкода. А я сподівався, що ти натякаєш на щось, - він нахилився ближче, але і не думав цілувати. З кімнати почулися смішки, і стало зрозуміло - друзі захоплені грою.

- Які натяки, Андрію? Не створюй собі ілюзій, - Ві відвернулася, і її шию обдало гарячим диханням хлопця. На мить здалося, що він принюхується до неї, ніби хижак, котрий вчув здобич.

- В такому разі, віддай мені те, що заборгувала, і ми закінчимо цю розмову. На сьогодні мені й цього буде достатньо, - його пальці ковзнули під тканину футболки, чи то випадково, чи то спеціально торкаючись оголеної шкіри.

- Я нічого тобі не винна, відпусти, - вона поклала руку йому на груди, намагаючись хоч трохи збільшити відстань між ними, але хлопець лише посміхнувся. Віола подивилася йому в очі й завмерла - зіниці були розширені, ніби він прийняв щось. Але це було не так, в цьому дівчина була впевнена. Невже це вона так на нього діє? Від цієї думки стало страшно і незатишно. У кімнаті задзвенів телефон, потім знову пролунали смішки.

- Один поцілунок, про більше не прошу, - сказав він біля самого її обличчя, і не дав відповісти, швидко впиваючись в губи.