Привіт, любі)
Знаєте, інколи буває такий стан, коли ти "ковтаєш" одну книгу за одною, і не можеш втамувати жагу до читання? Хочеться все нових і нових героїв, емоцій, вражень та пригод! Знаєте? А, ну так от в мене останній місяць було зовсім протилежне. Через це лише навіть особисто для себе провалила марафон читання, осиливши лише кілька коротеньких оповідань( 
Що б ви зрозуміли мій стан - читати не хотілося взагалі, й мій максимум був - аудіокнижки улюбленого автора, та й то лише кілька.

Але виходити з такого "запою" все ж потрібно, бо не встигнеш схаменутися, як все - книжки викликають страх та відчай (вона ж така довжелезна!).

Почати вирішила з легкого та ненав'язливого, без бурхливих пристрастей, інтриг та криміналу (ну добре, все окрім криміналу було, але дуже в легкій формі))). 

Вибір було зробити легко - вже давно поглядала на "Бонус-кохання" Каміли Дані та Лі Лимонової.

Що можу сказати, дівчатка? Ви впоралися на 12 по 10-бальній системі)
Історія вийшла дуже крутою, веселою, нестереотипною та жвавою. Перевиховання мажора (добре хоч не ще одного мамусиного синочка))) вийшло реалістичним, напевно, все б саме так і відбувалося, опинися реальний "золотий хлопчик" у подібних обставинах. Принаймні, якщо в нього твердий характер і впертість. Одразу зрозуміло, що навіть від таких елементарних речей, як прання він дуже далекий)) 

Була дуже здивована тим, як поступово та логічно відбувалися внутрішні зміни героїв. Навіть рішення Миколи-Микити змінювалися з розвитком героя, і це круто. З самого початку зрозуміло, що він не телепень й не жорстока людина. Вредний - до нестями, але яка ж пара потрібна Скаженій Білці?)) Ось і я думаю - саме те й потрібно)
Чого не вистачило в історії, ну то особисто мені, то це спроб дізнатися щось про Мика (хіба можна не допомогти тому, хто втратив пам'ять?) та залаштункової історії Чічі (що ж з нею там відбувалося?!!!!). Може колись ви таки наважитесь на другу частину, присвячену Марині? Якщо так - я вже у лавах ваших читачів!
Люблю, цілую, обожнюю й бажаю старанних муз)))