Про правила гостинності

"— Бері, припини! — милостиво втрутилась я. — Мілагрос — наша гостя! За законами гостинності господарі повинні зробити так, щоб гостям було зручно, як вдома! — посміхнулася я поблажливою, майже материнською посмішкою.

   — Так ти їй ще й своїм чоловіком дай покористуватися! — буркнула собі під ніс (але так, щоб всі почули) Беренгарія. — За законами гостинності. 

   Я нічого не відповіла. А за столом повисло напружене мовчання. 

    Аби розрядити обстановку, я вирішила змінити тему.

   — Бері, ти краще розкажи, як там у тебе справи? Що там твої дівчатка? Все добре? 

   Ми на якийсь час відволіклися від Горда з Мілагрос. Але лише для того, щоб вона втратила пильність й знову зробила якусь дурню, типу накрила його долоню своєю. Беренгарія не забарилася скористатися нагодою.

— Ліє, подруго, а що це у тебе робиться? — голосним шепотом через весь стіл звернулася вона до мене. — При живій дружині! На очах у людей! Гостинність гостинністю, але ж є межі пристойності! В наших краях так не заведено! Люди не зрозуміють! Це, уяви, я зараз почну пускати бісики в бік твого чоловіка! Ти можеш собі таке уявити? 

   Я мало не провалила нашу операцію. Ще б трохи й пирснула зі сміху. 

   Мілагрос швидко забрала свою руку від руки Горда.

    — От, молодець, дівчинко! — звернулася Бері до неї. — Геть не гоже це! У нас так не можна! Це що Лія така м'яка! — зиркнула вона на мене. — Та й я! — вона махнула рукою. — Слава богам, оце все не бачить бісів бовдур Сігурд або старий вояка Бронк! Ото було б! Тож, обережніше зі своєю гостинністю!"

"— Сігурде, прибери-но від дівчини руки! Ти лякаєш її чи не бачиш?

   Горд теж уже був тут як тут. Він поклав руку Сігурду на плече й сказав:

   — Так, відпусти її й вимітайся!

   Сігурд прибрав руку з талії Мілагрос зі словами:

   — Та, будь ласка! Дуже мені потрібна лярва королівського намісника!

   Мілагрос не довго думаючи вліпила Сігурду не стільки болючого, як голосного ляпаса. Той теж не став особливо роздумувати й замахнувся на неї. Вона заверещала високим писклявим голосом. Горд перехопив руку Сігурда й відштовхнув його від переляканої дівчини. 

   Ніхто з нас не встиг нічого сказати, як Сігурд вибухнув:

  — Якого біса?! Щоб якась курва солмерійська підняла руку на конунга?! Дожилися! 

   Сігурд горлав так, що аж вуха закладало."

"Сльози короля, усмішка королеви"

Гарних вихідних!