Сансара

Доброго дня, шановне панство Букнету, вітання всім «старожилам», друзям, читачам, і привіт новачкам, які вперше бачать мої блоги :)

Я давно мала написати цей блог, але ніяк не знала з чого почати, але з’явилася нагода знову вийти до вас на зв'язок:

На моїй книзі «Все одно ти будеш мій» цифра переглядів перетнула 500.000. Я В ШОЦІ, ЧЕСНО. Це більше, ніж населення мого міста :D
І за це всім моїм читачам велика подяка, бо без вас цього б не було.

А ще тішить той факт, що про трилогію «Дозволь мені…» також не забувають і читають. Для мене це дуже важливо.

І нарешті, коли я вже не боюся про це сказати признаюся, що я вже вдруге зіткнулася з «вигоранням». Вперше це було у 2018 році після початку книги, яку я так і не завершила. Цей період затягнувся аж на два роки, допоки я не наважилась викласти першу книгу на Букнеті. А цього разу, я відчула схожий стан тоді, коли у процесі написання була друга книга з циклу, але не звернула на це увагу - продовжила писати більшість годин на день, щоби встигнути перевірити і викласти оновлення. Шкода, що я мовчала про це.  Так і почала третю, коли вже не було натхнення, а залишилася лише втома. Коротше кажучи, «дописалась» я до третьої стадії вигорання з чотирьох.

До чого я веду… Хочу побажати всім авторам не стикатися з цим жахливим почуттям, а якщо воно є – починати діяти вже. Поки не стало пізно. Тому що "просто так" ця штука, на жаль, не проходить. І починайте більше часу приділяти відпочинку.

А я досі ходжу до спеціалістів і сподіваюся скоро повернутися до «строю». Скучила шалено... Треба перечитати свої книги по черзі, але не як авторка – шукаючи помилки, а читач. Може раптове натхнення прийде?)

Перечитуйте зі мною! Якщо натиснете сюди, то знайдете перелік моїх книг.

Люблю сильно-сильно. Ваша Джейн Лоурен.
❤❤❤