Ламаємо стреотипи: перший млинець - не комом
Привіт, поціновувачі слова!
Вчора оголосили результати конкурсу "Три слова" і якою ж несподіванкою було для мене 3 місце! Мабуть і пост пишу тільки сьогодні, бо ще досі не вірю. Можливо вам складно уявити, але я дуже рідко отримую нагороди (зазвичай тільки висновки на майбутнє), тому переживаю довго.
Чи складно було з ідеєю? Ні, практично одразу, я згадала, що "в столі" в мене є історія, яку треба трохи доповнити (читайте "переписати"), бо наврядче найближчим часов вона стане повноцінним романом.
Чи багато часу зайняла робота? Так, багато. Багато часу зайняла анотація і обкладинка:) Сама історія написалась швидко.
Як щодо неймінгу? Під час прогулянки побачила сленг біля однієї з кав'ярень, трохи замінила слова і вуаля. Як на мене, вдало.
Хочу подякувати організаторам, журі, авторам і всім хто був причетним до цього дійства.
P.S. Підтримка важлива. Думаю, не тільки в мене час від часу опускаються руки і закрадається думка: "А чи треба?". Треба!
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю))) Хай це буде лише легкий старт перед підкоренням вершин)))
Вітаю)) історію читала, дійсно хороша)
Оля Дзюба, Спасибі :)
Вітаю! Хай не опускаються руки. І.. дійсно треба.
Оля Дзюба, )
ВІтаю! Гарне оповідання й заслужена нагорода :)
Рома Аріведерчі, Дякую, що знайшли час для історії))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати