Не втрималася, щоб не долучитися до цікавого флешмобу, який  запропонувала талановита Прохоренко Вікторія

Чи давно я пишу?

О дуже давно.
Вірші пишу з моменту коли навчилася писати)) мама каже, що і до того непогано римувала собі під ніс короткі віршики чи пісеньки вигадувала)))
Тому вірші зі мною майже все життя, а це 28, хай мінус чотири. Саме приблизно в цей вік я надиктувала мамі перший віршик про сніг, вікно і т.д. Десь натрапляла на нього, та не пам'ятаю де саме))
В школі залюбки писала твори, та проблемою було, що не вміла те робити коротко. Коли треба було писати казку про барона Мюнхгаузена замість 2 А4 я настрочила 6 і ще малюнок долучила))) Вчителька насварила за збільшення об'єму, вліпила 10 балів та відправила роботу на якийсь конкурс, без мого на те відома ((( дізналася теж випадково. Твір щось зайняв та я на таких неприємних емоціях не стала з'ясовувати стосунки. Бо подали його не під моїм ім'ям, звичайно.
Далі коледж і призові місця в локальних літературних конкурсах. Також писала слова на  виступи для одногрупників.
Книги почала писати 12 років тому, в 16 років, у важкий період для дівчинки підлітка - невдале перше кохання. ))) Плід тих страждань зараз презентую у романі "Три сльози янгола".
Книга писалася з перервою у півтора року, а далі музу понесло)))
"Код життя" яка скоро почне перекладатися,
"Департамент зовнішнього прикриття",
Дві книги до половини, які поки не розповідатиму)))

Збірка фентезі віршованих оповідань "Володар" і звичайно "Знаюча".
Ще одна книга почалася писатися рік тому, та робота потребує багато часу і своєрідного дослідження, тому праця над нею чекає не музу, а "мега-музище")))

Ідей безліч, мені б часу більше)))
Обожнюю писати, здається робила б це днями і ночами))
Кайфую від процесу саме первинного написання, коли ніби поза власним тілом переносишся у свої історії.
Довго блукала по конкурсах і на "Смолоскипі"  узяла відзнаку. Та набридло переписуватися з видавництвами, шукаючи куди просунути книгу.

Так мене рік водили за ніс, обіцяючи  надрукувати. В день коли поклала крапку з видавцем, зовсім випадково натрапила на Букнет в інстаграмі.

Причому це точно був той самий "знак". Телефон заглючив перемикаючи історії друзів та зупинився на рекламі "Букнет".

Тепер я тут менше року, і щаслива, що можу ділитися книгами.

Ласкаво запрошую до моїх паралельних світів.

З повагою, ваша Наталі Паррел