Усім привіт:)) Вирішила порадувати читачів чудового недільного дня, тому сьогодні опублікувала на сайті не один розділ, а цілих два "Таємниці семи каменів". Сьогодні ви дізнаєтесь історію королеви сніжного світу Ацингорд, а ще... не буду розкривати усі карти одразу:))

ТАЄМНИЦЯ СЕМИ КАМЕНІВ

Анотація до книги "Таємниця семи каменів":

Ліна загадала бажання на День народження, яке збулося, але не так, як вона гадала. Непримітна прикраса, змінила її життя назавжди. Дівчина з подругою потрапляє у Атлантиду і намагається врятувати паралельно існуючі світи від небезпеки. Земля, Атлантида, стародавній Єгипет, світ склавинів-предків слов"ян, світ вічного снігу, світ драконів, світ вищих створінь - потребують її втручання та допомоги. Їй потрібно дістати камені для машини зміни часу й простору. На жаль, енергетика каменів зла - вона забирає життя за можливість володіння ними. На її шляху будуть випробування, пригоди, любов і смерть, яка наступає на п'яти.

Уривок з розділу:

- Саме тому у моєму палаці тепер немає вікон. Я зачинила їх усі, що б не з'їхати з глузду, - тихо пояснила Фрізалія.

- Мені шкода, – промовила Ліна й інтуїтивно обняла дівчину. Та здригнулась на мить, але теж обняла її у відповідь.

- Дякую, мені так не вистачало людських обіймів. – на очі королеви навернулись сльози. Вона так давно не плакала. Фзізалія опанувала себе та спробувала посміхнутись.- А тепер ми політаємо!

Фрізалія змахнула рукою. Враз з'явились два величезних білосніжних грифони. Це були міфічні напівптахи-напівтварини з головою, передніми лапами орла, тілом та хвостом лева. Крила грифона мали розмах п'ять метрів. Пір'я було ніби із залізних пласти і переливалося на сонці. Грифони  лягли на живіт. Зверху на них були подвійні сідла, схожі на кінські. Ліна глянула на Фрізалію та кивнула головою. Дівчина підійшла і доторкнулась до крила одного із них. Грифон повернувся і вклонився.

- Це неймовірно! – вимовила Ліна. – Вони чудові!

- І дуже швидкі! – додала Фрізалія. – Це ваш грифон, а той наш, – вона поглянула на Матіуса. – Упораєшся? – з викликом спитала Матіуса.

- Спробую! – підморгнув той. Матіус підійшов до свого грифона, вправно заскочивши в сідло. З-за шиї з'явились віжки. Він узяв їх і повернув праворуч-ліворуч. Грифон повернувся відповідно. Таріус також заскочив та подав руку Ліні. Дівчина вмостилась ззаду нього та міцно обняла за талію. Матіус схилився, подавши руку Фрізалії.

- Тобі доведеться міцно мене обійняти. Упораєшся?

- Спробую! – з викликом промовила та. Вона вклала свою руку в його і вправно заскочила в сідло позаду.  

Грифони граційно змахнули крилами, злетівши доверху. Ліна не боялась висоти, але дух все одно захопило. Вона міцно обняла Таріуса і сховала обличчя за спину. Через декілька хвилин наважилась визирнути. Навкруги відкрився ще більш вражаючий краєвид. Грифон швидко набирав висоту. Він плавно, ніби літак, летів попід хмарами. Білокрай знизу заливало фіолетове проміння. Цей оксамитовий блиск розливався по білосніжному шельфу. Вони швидко покинули межі міста. Далі з'явилися поля, ріки, ліса, галявини та поодинокі села. Морозний вітер дмухав в обличчя, але Ліні не було холодно. Адреналін розганяв кров з шаленою швидкістю. Вона насолоджувалась польотом. У далині замаячіло ще одне місто. Там теж було все вкрите льодом та снігом. Таріус швидко зрозумів, як керувати грифоном. Він став виробляти віражі. Ліна сміялась і кричала від задоволення. Відчуття польоту були навіть кращими, ніж галоп на коні. Вона відчувала себе вільною і щасливою.

- У тебе все гаразд?! – сміючись, запитав Таріус.

- Краще не буває! – прошепотіла вона йому на вухо, потім поцілувала у щоку.

Матіус теж зумів виконати віражі на грифоні. Фрізалія сильніше обняла його. Здавалось, він навмисно це робить, щоб вона сильніше до нього притискалась.

-Уперше літаю з кимось,- сказала вона Матіусу.

- Як відчуття?- весело запитав він.

- Трохи лячно, але разом з ти і чудово!

- Лячно, бо зі мною?

- Так, – чесно зізналась дівчина.

- Нічого, скоро звикнеш!

Фрізалія посміхнулась, міцніше до нього притискаючись.

- Уже звикаю, - прошепотіла вона тихо...