Про мене Ліка Радош автор "Знову "ми"

Коли зареєструвалася. Кожного разу вказувала, що пишу в перше... Хоча, як подумати, це буде помилкою.

Бо пишу я давно. Протягом усьо мого свідомого життя. В школі і коледжі римувала вірші. Звичайно про кохання, в більшості невзаємне. Склала дві збірки (жаль, з часом це все погубилося). Ну і звичайно пробувала знайти можливість їх роздрукувати, коли отримала критику, що це не читабельно.

Маю вказати, про свій вік. Зараз мені повних 31 рік. Тож з-за вибуху мого творчого натхнення, інтернет тільки розвивався, не у кожного в дома був ком'ютер. А реферати ми ходили робити в спеціальні інтрернет кафе)... 

Тож самостійно знайти площадку, щоб поділитися своїми вміннями було важко. І потрібно було добре знати, що ти шукаєш.

Пізніше викладала на котромусь сайті свої оповідання...Але це було похоже на те, що автори між собою просто діляться своїми здобутками.

Тому дуже рада, що є така платформа, як Букнет, що дозволяє втілити свої давні мрії у життя )

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Марта Кречет
28.08.2021, 20:01:09

Чудово) Як я Вас розумію.

avatar
Лаванда Різ
28.08.2021, 14:47:33

Розумію, теж хворію письменництвом все своє свідоме життя) Щиро бажаю, аби Ваші мрії здійснилися!)

Показати 3 відповіді
Ліка Радош
28.08.2021, 15:12:14

Лаванда Різ, Дякую! Підтримую)

Інші блоги
Сестра ворога❤️поцілунок - знижки!
Привіт, мої любі Спокусники! Смачні знижки на дві дуже гарячі книги. “Поцілунок під дощем” - 20% — Дякую. — За що? — я чув чисте здивування в її голосі. Джой задерла голову і подивилась
Челендж "У головних ролях..."
Колись я вже робила схожі блоги — обирала акторів, які могли б зіграти в екранізації моїх книжок. І сьогодні настала черга історії «Один ритм на двох». Хто б міг втілити цю ніжність між Олівією та Скай? Ось
Мій внутрішній союзник
Ми часто буваємо адвокатами для інших — прощаємо їм запізнення, помилки чи слабкості. Але до себе ми ставимося як найсуворіші прокурори. Сьогодні ми звільняємо свого внутрішнього критика! Ми вчимося говорити із собою
Про важливе...
Іноді найважливіші сцени — це не перестрілки й не погоні. Це нічна розмова двох людей, які звикли нікому не довіряти. У новому розділі Маша вперше ставить Тимуру запитання, від якого неможливо втекти: чому він продовжує
Що потрібно цій дівчині?
– Можна присісти біля вас? – пролунало запитання від настирливої дівчини. Не дивлячись на неї, я кивнула, продовжуючи пошуки. І тільки діставши амулет і надівши його на шию, зітхнула з полегшенням. – Я не менталістка,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше