Новинка вже завтра!

Доброго ранку, мої любі! Маю для вас кілька чудових новин!

Книгу Перегорни сторінку завершено! Спасибі всім хто був зі мною в процесі її написання! Ви моя підтримка!

А тепер найголовніша новина!!!

Вже завтра стартує моя нова історія! Це знову буде дилогія(я помітила, що ви любите їх читати)

Отже, перша частина носить назву "Очі кольору неба"

Обіцяю, що буде мега цікаво та емоційно(в принципі як і завжди))

Ну що, готові?

Тоді поїхали!!!

Анотація

Перше кохання не завжди буває солодким. Особливо, якщо той, кому віддала своє серце, так жорстоко його розбив. І навіть, коли минає трохи часу й ми знову зустрічаємося, нічого не змінюється. Він продовжує мене ненавидіти, а я не розумію чому. Страшна таємниця минулого, котра розділила наші долі на дві частини. Чи зможу я розгадати її? І коли правда таки відкриється, що я відчуватиму? Полегшення? Чи ще сильніший біль…?
 Тепер я розумію тебе, Дене…

Уривок

- Чому ти повернулася, Сабріно? - питає сухо. Денис ніколи раніше не звертався до мене повним ім'ям. Лише у той вечір… і сьогодні. 

- Можу запитати тебе те ж саме, - бурчу. - З твоїх тут нікого не залишилося, а моя мама живе в цьому місті.

- Цікавилася моїм життям? - несподівано він робить ще крок назустріч, і відстань між нами катастрофічно зменшується. Денису доводиться пригнутися, щоб бачити мої очі, а я, як ідіотка, вдихаю аромат його парфумів. Дивно, що він не змінив їх за цей час. - Не варто цього робити, Сабріно. Мені здавалося, що ти правильно мене зрозуміла. У ту ніч.

- Зауваж, що ти сам до мене підійшов, - виходить грубо, але кращого ставлення цей тип не заслуговує. 

- Мій провтик, - Денис випрямляється, і мені навіть вдихнути вдається. - Більше не повториться. 

Він відступає на кілька кроків та підпалює чергову цигарку. Я ж стою, як ідіотка, хоча було б правильно піти геть. 

- Вирішив вбити себе курінням? - кажу і лише після цього розумію, що не варто було цього робити. Щойно Денис сказав, щоб я не втручалася у його життя, а я вкотре стаю на ті ж самі граблі. 

- Життя - паршива штука, Сабі, - відповідає доволі спокійно й робить чергову затяжку. - Кому я це кажу? Дівчинці, що й досі вірить у єдинорогів? І в те, що всі люди хороші. Тебе чекає гірке розчарування, крихітко. 

- Я знаю, що таке життя, Ден. Саме ти став першим моїм вчителем, - мій голос тремтить, але мовчати точно не стану. - Не варто судити мене по тому, що було два роки тому. Ти! Нічого! Не знаєш! 

Сподіваюся, що змогла вас зацікавити))

Сабріна та Денис чекатимуть на вас вже завтра. Не забувайте підтримувати їх вподобайками та коментарями(ну і мене заодно)))

Група в ФБ

https://www.facebook.com/groups/681854442530533/

 Ваша Уляна Пас!