Підвал жахів - продовження!!!
Уривок:
Вона поглянула на мене переляканими очима. Я не утримуючи своїх радісних емоцій посміхався до неї. Жінка опустила руки до низу. Швидко впала на коліна й промовила з важкістю ледь чутні слова.
- Пристріли мене! Я не хочу більше відчувати стільки болі.
Чоловік здивовано поглянув на неї, витягнув голову, але не відпускав враженої ноги. Промовив:
- Не говори дурниць! Ти повинна жити.
- Навіщо?! - пошепки відповіла. - Ти скоро помреш. Наш старший син також мертвий. Молодший також. Навіщо мені жити?!
- Я не помру! Й наші діти...
- Ти впевнений у своїх словах? - я швидко перебив його, щоб відразу запевнити, що він помиляється. Звісно його життя залежить від їхньої поведінки й того, чи захочуть, вони надалі виконувати мої вказівки. - Твоя жінка права! Ти можеш не дожити до ранку. Але все залежить від тебе. Якщо ти будеш мовчати й спостерігати, можливо й залишишся живий. - Я швидко поглянув на жінку, навівши на неї пістолет. - Ти! Підіймайся вгору.
Вона мовчала. Стояла навколішках з опущеною головою й не звертала увагу на мої слова.
Бах!
— — —
НАСТУПНЕ ОНОВЛЕННЯ ЦІЄЇ СУБОТИ!!!
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиАтмосферно. Справді жахастик.
Рома Аріведерчі, Дякую!
Значить мені вдалося передати ту атмосферу?!
:) А Ви вже не робите корисних блогів з українськими словами?) Давно їх не було)
Іра Тіхонова, :)
Це точно бах!
Каміла Дані, :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати