Стежками Потайсвіту. Ілюстрована післямова. (2)

Вітаю всіх авторів і читачів!

Сьогодні продовжу знайомити вас з найколоритнішими міфічними створіннями та істотами, яких зустріла на сторінках потайсвітніх оповідань. Такий собі химерний бестіарій. 

Ми з "гуглом" плідно попрацювали, відшукуючи цікаві арти та збираючи докладні описи. Сподіваюся, вам буде цікаво.

Отож, зустрічайте:

Відьма — жінка, наділена чаклуньськими здібностями від природи (природна або родженна), або та, яка навчилася чаклувати (вчена або навчена). Основними вміннями відьом в Україні вважалися: здатність до перевертництва на різних звірів; вміння відбирати молоко у корів, вовну в овець, яйця в домашньої птиці та сало у свиней; позбавляти людей урожаю та робити їх вовкулаками; насилати хвороби; псувати продукти; відьма може також керувати погодою: наслати град, посуху, тощо. Навіть наснившись, відьма може призвести до прикрощів. По смерті, відьми, як і упирі, можуть вставати з могили, особливо якщо зазнали за життя якоїсь кривди, за яку хочуть помститися.

Вовкулака  — міфічна істота, людина, що перекидається на вовка, або перетворена у вовка, тобто перевертень.  Вважалося, що вовкулаки можуть бути вродженими та оберненими. Вроджені — це ті вовкулаки, які народилися під певною планетою і за певних умов. Обернені стають такими через чари відьом та ворожбитів. Вовкулака робиться вовком звичайно вночі, і тоді він пристає до вовків і живе з ними спільним життям. Вовкулака в людському образі має понурий вигляд, великі брови, зрослі на переніссі, та червоні очі, по яких його й можна ніби пізнати.

Водяник — у слов'янській міфології злий дух, втілення водної стихії. Водяник уявлявся в подобі діда, покритого мулом та лускою, що має бороду і волосся з водоростей, іноді з хвостом і крилами. Був здатний перетворюватися на сома, козла, собаку, качура тощо. Йому приписувалася влада над рибами та іншими водними тваринами й русалками. За різними переказами, місце проживання водяника — або корчі та вири, або кришталевий палац, схований на дні. Водяник міг розливати річки, ламати греблі й водяні млини, топити худобу та людей, перевертати човни, гасити розпалені на берегах вогнища. Особливо небезпечним вважався час після заходу сонця та на Івана Купала, коли цей дух затягує людей під воду.

Дводушник— людина, яка вміщує у собі «дві душі»: людську і демонічну (або з двома серцями). Дводушник удень поводиться як звичайна людина, а вночі він одразу засинає глибоком сном, так що його не можна розбудити. У цей час він бродить поза своїм тілом або у своїй подобі, або у вигляді пса, зайця, коня і т. ін. Іноді після смерті душа дводушника стає упирем, який живе то в могилі, то під водою, то в глухих місцях. Такий упир п’є кров, викликає хвороби у дітей, падіння худоби.

Доля і Недоля - богині долі, доньки Мокоші. Доля - вродлива добра дівчина із золотавими кучерями та веселою посмішкою. Недоля - зла сива стара з каламутним поглядом. Доля прихильна до людей, опікуєтьсяними, дає багатство та талан. Недолянамагаєтьсянашкодити людині, не зважає хороший він чипоганий. У Долі прядеться рівна золотиста нитка, Недоляж пряла нерівну та неміцну. Така і доля випадала: комусь щаслива та успішна, а комусь злиденна та безталанна.

Домовик (домовий, хазяїн, дедо, дідусь) — «хатнє» божество, що, за повір’ям, має вплив на добробут сім’ї, бо він господар дому, бог хатнього вогню і печі, охоронець не тільки будинку, а й усіх, хто живе у ньому. Якщо в хаті немає ладу та постійні негаразди, то може шкодити. За уявленнями давніх українців, мешкав, як правило, на горищі (на лежаку), або за пічкою. 

Коргоруш (коловерш) - це хатній дух, помічник відьми, чаклуна або домовика. Часто з'являється в подобі кицьки, переважно чорної. Для своїх господарів часто крадуть у сусідів гроші, речі, їжу, які покладені без молитви.

Коров'яча смерть - (Чорна неміч), в свідомості селян зла істота, що несе смерть худобі. Уявлялося найчастіше у вигляді чорної корови, кішки або собаки, а іноді потворною і злісної баби. За старовинним повір'ям, Коров'яча Смерть ніколи сама по собі в селі не з'являсь, а заносилася проїжджою людиною. Для боротьби з Коров'ячою Смертю селяни використовували такі обряди: оборування селища, умертвіння корови, кішки, собаки чи іншого невеликого тваринного і півня (найчастіше шляхом закопування живцем), запалювання «живого», тобто видобутого тертям, вогню, перегін худоби через рів або тунель, виритий в землі, ткання «буденного», тобто витканого в один день, полотна. 

На сьогодні екскурс в українсті міфи завершено. )))) Але попереду ще багато цікавого. 

Далі буде.)))

Щиро ваша

Ана Пест.