Подруго, що моє —твоє! Але це мій чоловік!

... "Тож, стоїмо ми такі у передбаннику, про своє жіноче сміємося. Він виходить. Звична для мене картина. Рушник на широких плечах, краплинки води на шкірі. Від нього йде легкий пар.

   — Хай тобі грець, подруго! — присвиснула Беренгарія. — На нас зійшла божа благодать! Ти глянь, яка краса тут ходить!

   — Та я таке кожен вечір бачу, — відмахнулась я від неї. 

    — А таке? — Горд зупинився перед нами, розкрив рушник й пограв м'язами грудей. — Тільки для тебе, — посміхнувся він Беренгарії, — й тільки сьогодні, — й закутався назад. — Більше не просіть й ні на що таке не сподівайтесь!

   Беренгарія присвиснула ще раз. А я зиркнула на Горда несхвально так й сказала:

    — Горде! Чоловіченько мій милий! Йшов би ти до себе, а то ще засопливиш. А на хіба воно нам треба! 

   — І то вірно! — відповів Горд. — Піду! А то щось зимно.

    — Стій, стій, стій! — зупинила його Беренгарія. — А давай-но я тебе зігрію!

    Ось кого треба посадити у вежу грішниць! Я так зиркнула на неї, що вона відразу посерйознішала й сказала:

   — Я мала на увазі нумо зустрінемося біля каміна у вітальні, вип'ємо по келиху меду (я привезла). Поговоримо про життя-буття. Не так часто ми зустрічаємось.

    — Я не проти! — відповів Горд.

    А я й поготів! Люблю такі вечори наповнені веселим сміхом, цікавенними історіями та бісиками, що їх пускає Беренгарія в бік Горда. Її не стримати! От же ж невгамовне створіння! "...

Читаємо десь ТУТ

Гіфка просто так. У Лії з Гордом вічно щось таке й виходить. Вона - вперед! Хоп-хей-халалей! А він вигрібає!І все це з посмішкою та гуморком. Дай Боже йому терпіння та міцного здоров'я!

Всім чудового дня!